Тимано-Печорская нефтегазоносная провинция расположена на территории Республики Коми, Ненецкого автономного округа и прилегающей акватории Печорского моря. Площадь провинции составляет 600 тысяч км². Тимано-Печорская нефтегазоносная провинция включает в себя Ухта-Ижемский нефтегазовый район. Центры разведки и разработки — Ухта, Архангельск, Нарьян-Мар. Тимано-Печорская нефтегазоносная провинция характеризуется сложным геологическим строением. Ресурсы составляют около 2,4 млрд тонн, 60 % которых приходится на нефть. Треть ресурсов находится на территории республики Коми, две третьих на территории Ненецкого автономного округа. Глубина залежей составляет от 800 метров до 3 километров. В настоящее время открыто более 200 залежей.Самые богатые нефтегазовые области Печоро-Колвинская (44 %), Хорейверская (20 %) и Ижма-Печорская (11 %).В настоящее время на территории Тимано-Печорской нефтегазоносной провинции насчитывается свыше 180 месторождений, из которых — 136 нефтяных, 4 газоконденсатных, 2 нефтегазовых, 13 нефтегазоконденсатных, 12 газоконденсатных и 16 газовых. Нефть имеет плотность 0,826-0,885 г./куб.см.; малосернистая и среднесернистая, парафинистая (от 0,4 до 6,6 %), малосмолистая. Газ метановый (более 80 %), обогащенный тяжелыми углеводородами (10-17 %), содержание конденсата повышенное. В газоконденсатных месторождениях выход стабильного конденсата составляет от 50 до 500 куб.см. на 1 кубометр.
Основою технополісу є його науково-дослідний комплекс. Він готує радикальні прориви в технології на основі фундаментальних наукових досліджень міжгалузевого характеру, які визначають перспективи розміщених у ньому виробництв.
Технополіси істотно різняться за масштабами, структурою та обсягом послуг, які надаються, за рівнем наукомісткості, складом учасників. До складу технополісів можуть входити:
◊ науково-дослідні організації та установи;
◊ промислові підприємства;
◊ культурно-побутові об'єкти;
◊ комунальні та інформаційні мережі;
◊ проектно-конструкторські центри та дослідні виробництва;
◊ фінансово-кредитні установи;
◊ торговельні, посередницькі, консультаційні та інші структури.
Технополіс характеризує гнучкість для формування нових структур, перерозподілу ресурсів, утворення нових суб'єктів наукової, науково-технічної та промислової діяльності. Науково-дослідні, промислові та інші організації в ньому самоорганізуються на основі спільної інфраструктури та інформаційної мережі, певної спеціалізації, а роль органів управління обмежується створенням базової інфраструктури, вирішенням різних організаційних питань, стимулювання науково-дослідної діяльності та сприятливого економічного клімату.
Зазвичай технополіси створюються в місцях розташування найбільших співтовариств учених та університетів; поряд із найбільшими промисловими компаніями і в місцях концентрації висококваліфікованих фахівців; на перетині найбільших авто- і повітряних шляхів; у місцях із сприятливими природними та кліматичними умовами, високим культурним рівнем населення.
Створення технополісів охоплює тривалий інтервал часу і відбувається в 4 етапи:
1-й - підготовчий, він займає близько 5 років; 2-й - етап створення базової інфраструктури технополіса, що розтягується на 15-20 років; 3-й - етап розвитку технополіса з тривалістю від 10 до 20 років; 4-й - так званий комерційний етап, на якому напрями наукомісткого технологічного процесу, що реалізуються технополісом, починають давати комерційну віддачу. Цей етап завершує створення і розвиток технополіса з визначеною для нього спеціалізацією.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
