Найбільшою тектонічною структурою, що лежить в основі території України, є давня Східноєвропейська платформа. Її фундамент складають докембрійські кристалічні породи (граніти, базальти, гнейси, кристалічні сланці, лабрадорити, кварцити). На платформі підноситься Український щит. Це одна з найдавніших ділянок земної кори в Європі. Кристалічний фундамент перекритий тут незначною (декілька десятків метрів) товщею осадових відкладів, а у багатьох місцях докембрійські породи виходять на земну поверхню. Щит смугою завширшки 250 км простягається майже на 1 000 км уздовж правого берега Дніпра і виходить до Азовського моря. Давніми глибинними розломами щит розбитий на великі блоки.
На західному схилі щита лежить Волино-Подільська плита. На ній глибина занурення кристалічного фундаменту під товщу осадових порід поступово зростає від десятків метрів (на півночі та сході) до 4 км (на південному заході). Особливо потужними там є відклади пісковиків і вапняків. У західній частині Східноєвропейської платформи плита переходить у Галицько-Волинську западину. Товща осадових порід (пісків, мергелів, крейди) наростає там до 6 км. На півдні платформи знаходиться Причорноморська западина, яка так само виповнена осадовими відкладами — від 1до 11 км (на шельфі Чорного моря).
Вздовж північно-східного кордону України в її межі заходить Воронезький кристалічний масив. Як і в щиті, кристалічний фундамент там близько підходить до поверхні, однак всюди перекритий товщею осадових порід у півкілометра і більше. Між Українським щитом і Воронезьким масивом простягається довга, вузька й глибока Дніпровсько-Донецька западина. Вона є однією з найглибших западин у межах всієї Східноєвропейської платформи. Западина виповнена осадовими породами, максимальна потужність яких сягає 20 км.
На крайньому сході нашої країни западина переходить у Донецьку складчасту споруду, яка утворилася на місці прогину земної кори. Там численні шари порід (пісковики, вапняки, гіпси, кам'яне вугілля та ін.) під час герцинської складчастої епохи були зім'яті у складки.
Крім Східноєвропейської давньої платформи у межі України заходять частини молодих платформ. Їх фундаментом слугують зруйновані складчасті споруди, що були утворені під час герцинської складчастої епохи. Західноєвропейська платформа вклинюється вузьким «язиком» на заході України і занурюється під товщу порід Передкарпатського прогину. Скіфська платформа охоплює рівнинну частину Криму, прилеглу до неї частину шельфу Чорного моря та більшість дна Азовського моря.
В саванне встречается множество различных растительных сообществ: мангровые заросли, непересыхающие пресные болота с пальмами по краям, сезонно затопляемый саванновый лес, болотистый лес и вечнозеленый тропический лес на более высоких участках.
В дельте и пойме Ориноко водится множество болотных птиц, их здесь более 100 колоний. Эффектный алый ибис гнездится на деревьях, разбросанных по льяносу, здешняя популяция из более чем 65000 пар составляет значительную часть всей мировой популяции этой птицы. В регионе гнездится также большое количество древесных аистов - около 5500 пар, а также множество бразильских ябиру, различных видов цапель и уток. Особенное значение пойма имеет для двух видов древесных уток. Птичий мир саванны также своеобразен, здесь встречаются ти-наму, бразильская кариама и богатое разнообразие мелких певчих птиц, а также многочисленных хищников: ястребов, соколов, коршунов, соколов и грифов.
Значительные территории в пойме используются для выпаса домашнего скота, однако в настоящее время все большее внимание начинает уделяться разведению капибары. Полуводная капибара - самый крупный в мире грызун, достигающий веса в 80 кг. Он гораздо выгоднее для разведения, чем крупный рогатый скот, поскольку дает в четыре раза больше мяса с квадратного метра пастбищной земли. В саванне часто встречается белохвостый олень и многочисленные хищники из семейства кошачьих: кугуар, оцелот и ягуар.
В пресноводных озерах и реках дельты обитает множество разнообразных существ, в том числе и крупнейшая в мире змея - анаконда. По-прежнему достаточно многочислен, несмотря на непрекращающееся истребление, крокодиловый кайман, но оринокский крокодил оказался не столь живучим и в настоящее время занесен в Красную книгу. Численность ламантинов и гигантской выдры катастрофически упала за последние годы в результате постоянной охоты и последовательного разрушения их естественной среды обитания.
