тундра 1.Они расположены в субарктическом климатическом поясе
2-3.Тундра получает больше тепла, чем зона полярной пустыни. Суммарная солнечная радиация составляет 70-80 ккал/см2 в год. Однако климат здесь продолжает характеризоваться низкими температурами воздуха, непродолжительным летом,
4.количество испаряемой влаги (570 мм) близко к количеству выпавших осадков (700 мм).
5.Зима в тундре чрезвычайно продолжительная: может быть 8—9 зимних месяцев. Так как большая часть тундры находится за Полярным кругом, то тундра зимой переживает полярную ночь. Суровость зимы зависит от континентальности климата.
6.Средняя тундра, или типичная тундра, — преимущественно моховая. Вокруг озёр — осоко-пушицевая растительность с небольшой примесью разнотравья и злаков. Появляются ползучие полярные ивы и карликовые берёзы, скрытые мхами и лишайниками.
Степь
1.Степь располагается на юге Сибири, на территории республики Башкортостан, Хакассии, степные пространства находятся также и на стыке границ России, Китая и Монголии, на территории Забайкалья.
2-3.Так как степи представляют собой открытые пространства, то тут практически всегда господствуют ветра, хотя и не самые сильные. В связи с этим, в степях может быть разная температура. Степи имеются на всех континентах, кроме Антарктиды, но условия будут везде абсолютно разные.
4.реднее количество осадков, которое выпадает в степных зонах, составляет 400 миллиметров в год.
5.
Зима в степи относительно суровая для южных широт, с отрицательными температурами воздуха, частыми и сильными ветрами, маломощным снежным покровом. Суровость зимы нарастает в восточном направлении. Для степей Заволжья, Оренбуржья, Казахстана характерны особенно жестокие метели (бураны), которые бывают при сильном ветре и низкой температуре.
6.Степные растения — растения, которые развиваются в степях и входят в состав степной растительности. Степную растительность составляют преимущественно травянистые растения. Различные виды ковыля — типичные представители степных растений
ответ:Кліматичні умови Північної Америки. Реферат
Північна Америка витягнута з півночі на південь на 7000 км і в зв'язку з цим розташована в усіх широтних кліматичних поясах Північної півкулі, за винятком екваторіального. Більша частина материка лежить у субарктичному і помірному поясах, менша – в субтропічному. Арктичний, тропічний і субекваторіальний пояси у межах материка займають порівняно невеликі території
Внаслідок великої протяжності материка з півночі на південь різні частини його дістають неоднакову кількість тепла. Так, річні суми сонячної радіації в північних районах Канади становлять лише 80 ккал/кв. см, а у південних районах США і в Мексиці вони перевищують 140 ккал/кв. см.
Меридіональне простягання найбільших гірських хребтів на заході материка сприяє проникненню повітряних потоків із сходу і перешкоджає доступу у внутрішні райони повітряних мас з Тихого океану. Внутрішні райони материка відкриті і для холодних арктичних мас повітря з півночі, і для теплих тропічних з півдня.
Великий вплив на клімат Північної Америки мають баричні центри, які формуються над океанами. В північній частині Атлантичного океану такими центрами є Ісландський мінімум й Азорський максимум, в північній частині Тихого океану – Алеутський мінімум і Гавайський максимум.
Атмосферні процеси над Північною Америкою проявляються по-різному.
Узимку материк дуже охолоджується, а тому в центрі його формується область підвищеного тиску. Баричний максимум знаходиться приблизно в районі 40° пн. ш. і 110° з. д., звідки повітря розтікається в різні напрями. Проте в зв'язку з невеликою протяжністю материка в широтному напрямі стійкого континентального антициклону не буває. Найінтенсивніші в цей час Ісландський і Алеутський мінімуми.
В середині зими області зниженого тиску майже змикаються над північною Канадою і "витискують" область підвищеного тиску над материком на південь.
