нефть
на начало 2009 года объём доказанных запасов нефти по данным bp составлял 39,6 млрд баррелей или 6,5 млрд тонн, что составляет 3,2 % от общемировых запасов. прогнозные запасы нефти только по месторождениям, расположенным в казахстанском секторе каспийского моря, составляют более 17 млрд тонн. основные нефтедобывающие компании казахстана — нк казмунайгаз, тенгизшевройл, cnpc-актюбемунайгаз, карачаганак петролиум оперейтинг, роснефть и другие.
уголь
общие запасы угля в казахстане достигают 162 млрд тонн. насчитывается 10 бассейнов каменного и бурого угля, разведано более 300 месторождений. в республике ежегодно добывается 100 млн. тонн угля. большинство месторождений каменного угля находится в карагандинской, павлодарской и костанайской областях. карагандинский угольный бассейн занимает площадь более 3600 км”2. это основная угольная база казахстана. карагандинский уголь коксуется, поэтому качество его высокое. обнаружено 80 пластов каменного угля. их общая толщина 120 м. общий запас угля – 45 млрд тонн. второй по значимости угольный бассейн – екибастузский – расположен между сарыаркой и приертысской равниной.
полиметаллы
эти руды содержат ценные минералы – свинец и цинк, а также медные соединения, золото, серебро и другие металлы. богатейшие месторождения свинца и цинка – риддерское, зыряновское и другие – находятся на рудном алтае. в местных рудах много металлов, полиметаллические месторождения имеются в текели – в жунгарском алатау, ачисае и мыргалымсае – в горах каратау.
золото
в казахстане имеется 190 месторождений золота. оно добывается на востоке республики – на алтае, в районе калбинского хребта, на северо-западе – в жетыгаринском районе костанайской области. золотоносные месторождения на северной окраине центрального казахстана (степняк, аксу, майкаин) представлены кварцевые жилы и россыпи. небольшие залежи есть в жунгарском и заилийском алатау.
Як відзначалося, підземні води широко використовуються в народному господарстві нашої країни для водопостачання міст і сіл, промислових підприємств, залізничних станцій, радгоспів і колгоспів, для зрошення радгоспних та колгоспних полів. Надалі значення їх збільшуватиметься у зв'язку із зростаючими потребами населення і промисловості у воді.
Так, Київ щоденно витрачає понад 1 млн. м куб питної і технічної води. Причому значну частину цих витрат становлять підземні води. Вони добуваються з водозаборів, розташованих в долинах Дніпра і Либеді. Понад 1 000 000 м куб підземних вод щодоби споживає столиця нашої Батьківщини — Москва.
Водопостачання ряду великих промислових і культурних центрів України забезпечуватиметься завдяки використанню підземних вод. Так, у 1965 році витрати підземних вод на Україні для водопостачання населення, промисловості і сільського господарства досягли приблизно 2,8 млрд. м куб (90 м куб/сек). Ця вода забиралася за до тис. артезіанських свердловий і 90 тис. шахтних колодязів.
Більша питома вага підземних вод у господарсько-питному водопостачанні. Наприклад, із загальної кількості вод (1890 млн. м куб/год), що витрачаються на комунально-побутові потреби, на підземні води припадає 1300 млн. м куб/год, тобто 70%. З 25 великих обласних центрів республіки в 12 містах (Ворошиловграді, Полтаві, Сумах, Чернігові, Черкасах, Кіровограді, Ровно, Тернополі, Львові, Хмельницькому, Івано-Франківську, Чернівцях) для задоволення комунально-побутових потреб населення в основному використовуються підземні води. У Києві, Донецьку, Харкові, Херсоні, Сімферополі, Ужгороді, Миколаєві, Дніпропетровську, Луцьку діє комплексна система використання підземних і поверхневих вод.
Підземні води широко використовуються і в сільському господарстві для водопостачання населення, тваринницьких ферм і для зрошування земель.
Так, на 1 січня 1965 року на Україні налічувалося 35 388 свердловин і 91 354 шахтних колодязів, за до яких протягом 1964 року було спожито 1100 млн. м куб води, в тому числі для зрошування земель півдня України — 240 млн. м куб.
Объяснение:
