О том, что "не бывает": Землетрясения силой 4-6 баллов фиксировались на Урале в 1788, 1813, 1847, 1870 году (в Сысерти, но оно ощущалось и в Екатеринбурге) . Последнее произошло 21 февраля 1970 года с эпицентром в 50 километрах от Серова. Самое сильное уральское землетрясение, в 6-7 баллов, произошло неподалеку от Первоуральска - в Билимбае - 17 августа 1914 года. В деревянных домах по всей округе рухнули печки, а в Екатеринбурге, в 50 километрах от эпицентра, вылетели все стекла.
О том, все-таки может быть: Как показывает GPS-мониторинг, у нас, на Среднем Урале, сейсмичность невысока. Предполагается, что таким темпам деформирования как раз и соответствует частота возникновения землетрясений силой в 6-6,5 балла один раз в 100-125 лет.
Объяснение:
розвивається в умовах суббореального слабоаридного клімату з добре вираженою сезонною контрастністю під степовою і лучно-степовою рослинністю на пористих карбонатних породах — лесах і лесовидних суглинках. Чорноземи поширені переважно на платформних рівнинах, але зустрічаються також островами серед інших ґрунтів у міжгірських западинах, улоговинах і на слабоеродованих схилах гірських систем. Формування чорноземів зумовлено особливостями біологічного колообігу — великою кількістю хімічних елементів, які залучаються у щорічні процеси утворення і трансформації органічної речовини, надходженням основної маси органічних решток всередину ґрунту, активною участю в розкладанні рослинних решток бактерій, актиноміцетів, безхребетних[1].
Для чорноземів характерна наявність двох основних генетичних горизонтів:
Гумусового прогресивно-акумулятивного, що характеризується великою потужністю, високим вмістом гумусу при його поступовому зменшенні з глибиною, зернистою структурою.
Объяснение:
