Пристосування тварини до життя в зоні степів вплинуло на те, хто там зараз живе. Пристосування тварин в зоні степів відбувалося протяг багатьох століть.
Тварини степу пристосувалися до життя в умовах відкритої місцевості, посушливого клімату, періодів без харчів, нестачі води.
Необхідність в надійному укритті – це те, чим об’єднані всі тварини. Зони степів добре проглядаються, і дрібні тварини не змогли б врятуватися від хижаків без хорошого притулку. В якості укриттів більшість тварин степу використовують нори, в яких і проводять основну частину часу. Нори не тільки захищають представників фауни від небезпеки, але і допомагають врятуватися від несприятливих погодних умов, служать притулком для звірів на час зимової сплячки. Саме там ссавці вирощують своє потомство, оберігаючи його від будь-яких зовнішніх небезпек. Риття нір притаманне гризунам: мишам, хом’якам, полівкам. Лисиці і борсуки також риють нори, а ті представники фауни, які не можуть вирити нору самостійно, намагаються заволодіти чужою.
