В самую жаркую зону входят участки Ферганской долины, средняя температура в июле достигает +25°С —Н28°С, температура января от — 1,5’С до -4°С. Атмосферные осадки составляют 300-450 мм. Так как этот район субтропический, создаются хорошие условия для выращивания теплолюбивых растений.
В жаркую зону входят некоторые предгорья Ферганской долины и Чуйская долина до высоты 1000 м. Средняя температура в июле достигает +22°С до +25“С, температура в январе от —3°С до -5°С. Атмосферные осадки составляют 250-400 мм. Зимой выпадает мало снега, частые оттепели.
В умеренно-жаркую зону входят Таласская и восток Чуйской долины, северные спуски Кыргызских горных хребтов, близкие к горам полосы, холмы Ферганской долины, Тогуз-Торинскиая и Жумгальская долины. Средняя температура в июле достигает +20°С +22°С, температура в январе от —3°С до -8°С. Атмосферные осадки достигают 500 мм. В весеннелетнее время бывают заморозки.
В теплую зону входят берега Иссык-Куля, пониженные части Коч- корской и Средне Нарынской долин, склоны гор на северо-западе страны до высоты 2400 м. Несмотря на то, что во всех этих местностях средняя температура в июле достигает от +15°С до 20°С, наблюдается разница в количестве атмосферных осадков в указанных долинах (от 115 мм до 600 мм за год). В городе Балыкчи, в Кочкорских районах зимой почти не бывает снега.
В умеренную зону входят такие высокогорные долины, как: Сууса- мыр, Чаткал, Алай, Ат-Башы. Объем осадков за год в среднем составляет от 250 до 427 мм. Из-за ожидаемых заморозков в течение года ограничены условия для проведения сельскохозяйственных работ.
В холодные и очень холодные зоны входят окрестности Сон-Куля, Ак-Сайская долина, верхние части Алайской долины. Они располагаются выше границы земледелия. Средняя температура в июле достигает от + 10°С до 0°С, а температура в январе достигает -27°С. В Ак-Сайской долине 20 января 1954 года температура достигала -53,б°С и долина была зарегистрирована как самый холодный регион в республике (в Суусамыр- ской долине -50°С, в Чатыр-Куле -49°С).
Объяснение:
Відповідь:
Виявлено причини виходу України з економічної кризи 2014–2015 рр., проаналізовано окремі проблеми та наукові підходи щодо державного стимулювання
високої динаміки вітчизняного виробництва, обґрунтовано висновок, що прискорене зростання економіки може розпочатися за умови здійснення реформ,
які забезпечать перерозподіл доходів бізнесу та держави на користь домогосподарств, підвищать рівень нецінової конкуренції на внутрішньому ринку та
створять для бізнесу довгострокові стимули щодо інвестування у випуск інноваційної та якіснішої продукції.
К л ю ч о в і с л о в а : економічне зростання, зовнішній борг, девальвація,
інфляція, економічна криза, економічна політика.
У 2016 р. в Україні розпочалося економічне зростання. Проблема його
прискорення сьогодні перетворилася на одну із найактуальніших в економічній науці. Про складність її вирішення свідчать розбіжності в думках експертів. Так, одна частина з них вважає, що для досягнення високої економічної
динаміки необхідно: збільшити споживчий попит шляхом пом'якшення
фіскальної та монетарної політики [1, с. 5]; друга – угамувати інфляцію, що
не дає банкам суттєво збільшити кредитування економіки; третя – започаткувати великі державні інфраструктурні проекти (будівництво доріг, соціального житла, транспортних споруд), які дадуть поштовх розширенню приватного
інвестування; четверта – створити вільну від бюрократії та корупції економіку зі сприятливими умовами для розвитку бізнесу (чесним правосуддям, низькими податками, гарантіями інвесторам) [2, c. 24–25].
Відсутність відповіді на запитання: за яких умов економічне зростання
України може перетворитися на стійке та прискорене, сьогодні обмежує можливості науковців та спеціалістів у сфері економіки реалістично оцінювати перспективи її майбутньої динаміки. Це породжує у них як зайвий песимізм, так
і оптимізм щодо можливостей України за рівнем економічного розвитку наблизитися до розвинених країн світу, доцільності, напрямів та глибини втручання держави в ринковий механізм за до заходів державної політики.
Для зменшення розбіжностей із наведених питань у цій статті поставлено
за мету дослідити першопричини виходу України з кризи 2014–2015 рр., вивчити можливості ринкового механізму забезпечити інерційне прискорене
зростання вітчизняної економіки після 2016 р., оцінити експертні пропозиції
та, в разі необхідності, запропонувати нові альтернативні підходи щодо державного стимулювання її високої динаміки.
Пояснення:
