Природна спадщина ЮНЕСКО в Євразії
1) Ліпарські острови (Італія) – група вулканічних островів у Тірренському морі на північ від Сицилії. Утворені приблизно 260 000 років тому під час вулканічної активності. На острові Стромболі розташований активний вулкан.
2) Національний парк Казіранга (Індія) – у парку є тропічні ліси, річки, луки, де охороняються слони. Тут мешкає найбільша (Уз світовій чисельності) у світі популяції однорогого носорога. Також у парку можна побачити бенгальських тигрів, індійських слонів, водяних буйволів, болотних оленів та інших диких тварин.
3) Національний парк Комодо (Індонезія) – охороняється єдина в світі популяція “Драконів Комодо” – найбільших на планеті ящірок.
4) Національний парк “Три паралельні річки” (Китай).
5) Острів Сокотра (Йємен) – 90 % рептилій і третина рослин є ендеміками, тобто зустрічаються тільки на цьому острові. Цей факт пояснюється тим, що Сокотра – це шматок африканського континенту з гірським рельєфом. Ця частина континентальної плити відокремилася від Африки близько 6 млн років тому. Опинившись в ізоляції, без впливу зовнішнього світу, місцева природа розвивалася особливим, власним шляхом, набуваючи при цьому унікальних ознак.
6) Національний парк Читван (Непал).
7) Букові праліси Карпат (Україна, Словаччина) – транснаціональний природний об’єкт, що складається з десяти окремих масивів завдовжки 185 км. Лише тут найкраще зберігся генофонд бука лісового (Fagus sylvatica) та низки інших видів з його ареалу.
Висновок 2. Із метою збереження природних комплексів на території Євразії створено численні національні парки й заповідники, де охороняються тварини й рослини, елементи живої природи – гори, озера, джерела, льодовики тощо.
Объяснение:
Посмотрим на одно из самых узких мест этого грандиозного горного пояса. У его северной окраины, в Предкавказье, расположены равнинные участки, которые принадлежат прочной плите, называемой Скифской. Далее к югу находятся субширотные (т.е. протягивающиеся примерно с запада на восток) горы Большого Кавказа высотой до 5 км, узкие впадины Закавказья — Рионская и Куринская низменности — и также субширотные, но выпуклые к северу горные цепи Малого Кавказа в Грузии, Армении, Восточной Турции и Западном Иране (высотой до 5 км).
Южнее находятся равнины Северной Аравии, которые, так же как и равнины Предкавказья, принадлежат очень прочной, монолитной Аравийской литосферной плите. Поэтому Скифская и Аравийская плиты — это как бы две части гигантских тисков, которые медленно сближаются, раздавливая всё, что находится между ними. Любопытно, что непосредственно против северного, сравнительно узкого окончания Аравийской плиты, в Восточной Турции и Западном Иране, находятся наиболее высокие горы по сравнению с горами, расположенными западнее и восточнее. Они вздымаются как раз в том месте, где Аравийская плита, как некий твёрдый клин, наиболее сильно сдавила податливые отложения.
