Определите правильный вариант чередования природных зон. * тундра, лесотундра, тайга, смешанные и широколиственные леса, лесостепи, степи, полупустыни, пустыни.

тайга, лесотундра, тундра, смешанные и широколиственные леса, лесостепи, степи, полупустыни, пустыни.

тундра, лесотундра, тайга, смешанные и широколиственные леса, степи, лесостепи, полупустыни, пустыни.

тундра, лесотундра, тайга, смешанные и широколиственные леса, лесостепи, степи, пустыни, полупустыни.

тундра, лесотундра, смешанные и широколиственные леса, лесостепи, тайга, степи, полупустыни, пустыни.

Кто незнает не пишите​

Климатические условия Северной Америки исключительно разнообразны. Это «самый северный» континент Земли, ближе всего подходящий к полюсу, в то же время, протянувшийся более чем на 7 тысяч километров с севера на юг. Материк расположен во всех климатических поясах планеты, исключая экваториальный пояс. Из-за такого разнообразия типов климата в Северной Америке сформировались практически все природные зоны Земли, а живая природа материка отличается исключительным многообразием видов растений и животных. Субэкваториальный пояс Северной Америки занимает очень небольшую площадь на самом юге континента, располагаясь на Панамском перешейке. Пояс занят природной зоной переменно влажных лесов, а также саванн и редколесий на западе. Здесь сохраняется постоянно жаркая погода как летом, так и зимой, с температурами выше +20°C, максимум осадков приходится на лето. Осадков здесь выпадает 2000-3000 мм в год и более. Тропический климат характерен для большей части Центральной Америки. В нём выделяется три сектора по распределению осадков на его территории. Западный сектор (Тихоокеанское побережье южной Мексики) занят переменно влажными лесами. Осадки выпадают на наветреных склонах Кордильер, их количество доходит до 2000 мм в год. Центральный сектор занят саваннами и пустынями. Находясь под влиянием континентальных тропических воздушных масс, он испытывает недостаток в количестве выпадаемых осадков, также задерживаемых склонами Кордильер. Температуры здесь несколько ниже из-за большой высоты местности над уровнем моря. Летом от +16 до +32°C (в зависимости от высоты), зимой — от +8 до +24°С соответственно. Осадков выпадает от 500 до 250 мм и менее. Субтропический климатический пояс находится на территории северной Мексики и южной части США. На этом материке он занимает очень большую площадь, однако, по этим же причинам — из-за большой протяжённости с запада на восток не все его районы благоприятны для проживания. Пояс можно также разделить на три сектора. Западный протянулся тонкой полоской по тихоокеанскому побережью — в предгорьях Кордильер. Здесь расположены природные зоны смешаных лесов (на севере) и жестколистных вечнозелёных лесов и кустарников (на юге). Здесь наблюдается жаркое лето со средними температурами от +16 до +24°C и прохладная зима +8 — 0°С. Осадков выпадает от 500 до 2000 мм, их количество растёт с юга на север. Центральный или континентальный сектор характеризуется неблагоприятными климатическими условиями. Большие площади сектора заняты Кордильерами, на равнинах формируются пустыни. Здесь господствуют сухие континентальные воздушные массы, осадков выпадает мало — от 100 до 500 мм в год. Температура воздуха колеблется от +32 — +16°С летом до +8 -8°С зимой. Для центральных субтропиков США и Мексики насущной проблемой сегодня является разрастание пустынь и иссушение климата. При движении на восток пустыни переходят в степи и лесостепи. Восточный сектор находится под влиянием муссонов. Осадков здесь выпадает очень много более 1000-2000 мм в год, местами это вызывает заболачивание местности. Влажный климат произрастанию переменно влажных лесов. Здесь наблюдается жаркое лето (+32°C и выше) и тёплая зима с температурами от 0 до +24°С (во Флориде). Умеренный пояс — самый обширный климатический пояс Северной Америки, занимающий север Соединённых Штатов и южную часть Канады. Умеренный пояс также делится на три сектора. Наиболее мягким из них является западный. За счёт тёплого Северо-Тихоокеанского течения Здесь выпадает большое количество осадков, преимущественно приходяшихся на зиму. Самое большое количество снега, зафиксированное на материке, выпало за год именно здесь — в районе вулкана Рейнир (США) — за зиму 1971-72 гг. оно составило 31 102 мм. В среднем, осадков здесь выпадает от 2000 до 3000 мм. Лето достаточно прохладное с температурами +8 — +16°C. Зимы относительно умеренного климата тёплые от 0 до -16°C на севере. Центральный сектор значительно более суровый. Здесь наблюдается континентальный и резко-континентальный типы климата, в отличие от морского на западе. Количество осадков, в среднем, от 250 до 500 мм в год. За счёт большого количества ясных дней в году (из-за удалённости от океана) здесь наблюдаются очень большие годовые амплитуды температур — от +16 — +24°C летом до -8 -32°C зимой. На севере располагается природная зона тайги, достаточно резко переходящей в степи. Из-за очень резкого климата лиственные леса здесь занимают небольшие территории. Восточный сектор находится под влиянием муссонов. Осадков здесь выпадает от 2000 мм на берегу Атлантического океана до 500-1000 мм внутри материка. Здесь тёплое лето +16 — +24°C и прохладная, но тоже относительно тёплая снежная зима с температурами от 0 до -16°C. Север сектора занят бореальными (северными) лесами или тайгой, юг — смешанными и широколиственными лесами

Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 7 клас>>Води суходолу. Основні річкові системи. Великі озера, їх походження
Північна Америка багата на внутрішні води. Тут ротікає одна з найбільших річок земної кулі - Міссісіпі, розташоване найбільше прісноводне озеро Землі - Верхнє. Північноамериканські льодовики поступаються площею тільки льодовикам Антарктиди. Є на континенті болота та значні запаси підземних вод. Але розподілені води на території материка дуже нерівномірно.
Річки. На великих просторах заходу, особливо у південно-західній частині континенту, річок дуже мало. Подекуди їх зовсім немає. А на південному сході річкова мережа, навпаки, густа.
За винятком басейну внутрішнього стоку, що розташований на південному заході материка, усі річки несуть свої води до трьох океанів. Більшість річок належить до басейнів Атлантичного і Північного Льодовитого океанів. Переважно це рівнинні річки, які живляться здебільшого дощовими і талими сніговими водами.
Серед річок басейну Атлантичного океану виділяється Міссісіпі , назва якої в перекладі з індіанської мови означає велика річка. Це справді найбільша ріка Північної Америки, басейн якої охоплює шосту частину континенту, і одна з найбільших у світі.
На карті Міссісіпі разом із своїми притоками нагадує могутнє дерево, «стовбуром» якого є власне Міссісіпі, а «гілками» - Міссурі та Огайо. Міссісіпі бере початок із невеликого озера на півночі США, де несе свої води, утворюючи пороги й перекати. Тому річка тут не судноплавна. Нижче місця впадіння в Міссісіпі притоки Міссур гається величне видовище. Два могутні потоки, завширшки близько кілометра кожний, течуть, не перемішуючись, протягом 150 — 180 км. Порівняно чиста та світла вода Міссісіпі тече вздовж лівого берега. Поступово вона зливається з каламутними водами Міссурі, забарвлюючись у жовтуватий колір .
Після впадіння Огайо - найповноводнішої притоки - об'єм води в Міссісіпі зростає більш як удвічі. Ширина її в цьому місці сягає понад 2 км. Річище стає звивистим, у ньому утворюється багато островів. Упадаючи в Мексиканську затоку, Міссісіпі утворює дельту, що за розмірами перевищує площу таких центральноамериканських держав, як Сальвадор, Гаїті, Ямайка та ін. Щорічно дельта зростає на 25-100 м, просуваючись далі в затоку.
Річки басейну Тихого океану беруть початок у Кордильєрах і течуть у вузьких і глибоких ущелинах. Усі вони відносно короткі й бурхливі, на півночі часто багатоводні завдяки достатнім запасам вологи у льодовиках. Але з просуванням на південь багато річок, що живляться талими сніговими і дощовими водами, у літній період пересихають. Річки басейну Тихого океану мають великі запаси гідроенергії. Особливо виділяється під цим оглядом найповноводніша з річок басейну - Колумбія, на якій збудовано кілька гідроелектро¬станцій. Серед великих річок також Юкон і Колорадо.
Озера. На континенті насамперед виділяють п'ять значних за: розмірами озер - Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо. Вони величезними сходинками спускаються до Атлантики і віддають їй свою воду через річку Святого Лаврентія. Це - Великі озеро,, улоговини яких утворилися в тектонічних прогинах, а потім були поглиблені давнім льодовиком. Великі озера є важливим джерелом прісної води. Окрім того, вони ніколи повністю не замерзають, тому цілий рік придатні для судноплавства.
Усі озера з'єднані між собою відносно короткими річками. Та, що з'єднує Ері й Онтаріо, - Ніагара дала назву всесвітньо відомому Ніагарському водоспаду.

Дивовижні об'єкти і явища
«Вода, що гуркоче». Саме так мовою місцевих індіанців перекладається назва Ніагара. І справді, шум води, що падає, можна почути на відстані 25 км, а ті, що перебувають біля водоспаду, змушені кричати, аби почути один одного. Водяний пил піднімається на висо¬ту до 100 м. Острів Козиний поділяє водоспад на два потоки. Лівий, канадський, має форму підкови, досягає 48 м заввишки. Через цю частину водоспаду проходить близько 95 % усього об'єму води Ніагари. Права частина водоспаду, яка належить США, має висоту 51 м. Ніагарський водоспад - один із найпотужніших у світі. Якби водою, що за добу протікає через водоспад, заповнити залізничні цистерни, то утворений ними ланцюг тричі оперезав би земну кулю.
Значні за площею озера розташовані й на північному заході материка. У їхньому утворенні також брав участь давній льодовик. Кілька безстічних залишкових озер є на нагір'ї Великий Басейн. У наш час, утративши стік в океан, майже всі вони стали солоними. Найбільшим серед них є Велике Солоне озеро.