землеробство дає світу продукцію 1,5 тис. видів культурних рослин (мал. 1). сільське господарство світу має зональний характер спеціалізації. це пов’язано з великою різноманітністю природних умов у різних частинах нашої планети. так, у розвинених скандинавських країнах панує високорентабельне і високопродуктивне молочне скотарство. у помірній лісостеповій і степовій зонах європи й північної америки розташовані пояси вирощування зернових культур — пшениці, кукурудзи, ячменю тощо. у лісостеповій зоні на родючих, достатньо зволожених ґрунтах переважає високопродуктивне рослинництво зернового напрямку, вирощують цукрові буряки, розвинені м’ясо-молочне скотарство і свинарство. у недостатньо зволожених степах на родючих ґрунтах вирощують зернові та олійні культури в поєднанні з овочівництвом, баштанництвом, виноградарством і м’ясомолочним скотарством. своєрідну спеціалізацію мають країни середземномор’я з кліматом сухих субтропіків.
тут поширені плантації цитрусових, маслинових дерев, винограду (мал. 2).
особливо ічно чітко поділяються за спеціалізацією сільськогосподарські угіддя
в сша. тут виділяють «кукурудзяний пояс», який дає понад 49 % світового врожаю кукурудзи.
він займає центральні рівнини, де склалися найбільш сприятливі природні умови для розвитку цієї культури. «пшеничний пояс», що простягнувся з півночі на південь майже через усю територію сша, на півночі продовжується в канаді.
у пустельних та напівпустельних районах світу переважає пасовищне тваринництво з окремими осередками землеробства (сорго, кукурудза). у тропічних районах сахари та пустелях південно-західної азії вирощують фінікову пальму. в оазах та на поливних землях культивують зернові культури (пшеницю і рис), плодові, бавовник.
на південь від сахари, де більше вологи, вирощують зернові культури (просо, сорго, кукурудзу), маніок, бобові. поширені плантації кави (особливо в ефіопії), волокнистої культури сизалю (агави), какао, арахісу, цукрової тростини, тютюну й олійної пальми.
у південній америці сільськогосподарські зони чергуються з півночі на південь. на узбережжі в зонах субекваторіального клімату переважають плантації кави та технічних культур (цукрова тростина, бавовник, тютюн). у внутрішніх районах розвинене пасовищне скотарство. ближче до узбережжя вирощують зернові культури, бобові та маніок. на півдні аргентини й чилі переважає вівчарство.
у країнах південної і південно-східної азії основною зерновою культурою є рис. вирощують також кукурудзу, просо і ячмінь. поширені плантації чаю, кави, арахісу, тютюну, кокосової пальми, цукрової тростини, перцю та інших прянощів, олійної пальми, тропічних фруктів тощо.
у додаткових джерелах знайдіть інформацію про тропічні фрукти, які імпортують до україни. із яких країн світу їх привозять?
2. найголовніші райони тваринництва світу. найголовнішими районами тваринництва в наш час є західна європа, сша, індія, китай, австралія, нова зеландія, а також аргентина та пар. хоча тваринництво менше пов’язано з природними умовами, ніж рослинництво, у багатьох районах світу місцеві природні умови досі визначають його основну спеціалізацію. у розвинених районах світу тваринництво високотоварне, високоме-ханізоване та майже відірване від природних умов. наприклад, у країнах європи (франція, нідерланди, швейцарія) велика рогата худоба протягом усього року випасається на природних пасовищах навіть за температури +3 °с. натомість в африканських і багатьох азіатських країнах із пустельним і напівпустельним кліматом донині панує кочове й напівкочове тваринництво, яке в більш забезпечених природними кормами районах переходить у пасовищне.
мал. 3. свійські тварини різних країн та регіонів світу: 1) індійський буйвіл; 2) турецька ангорська коза; 3) латиноамериканська альпака; 4) в'єтнамська свиня; 5) європейська цесарка.
за карт атласу визначте країни, які є найбільшими виробниками сільськогосподарської продукції. пригадайте, які особливості клімату притаманні цим країнам.
на більшій частині латинської америки поширене пасовищне тваринництво (велика рогата худоба). на півдні провідною галуззю є вівчарство (аргентина і чилі). певні відмінності має спеціалізація тваринництва в андах. тут випасають лам та інших тварин, які найкраще пристосовані до суворих природних умов. вівчарство традиційно розвинене у великій британії, звідки воно було завезене переселенцями до австралії та нової зеландії, де склалися майже ідеальні умови для розвитку (мал. 3).
специфічним є тваринництво у величезній за кількістю населення індії. тут більшу частину жителів становлять індуїсти, у релігії яких корова належить до священних тварин. тому за найбільшого у світі поголів’я корів продуктивність скотарства в індії доволі низька.
Широ́тна зона́льність — закономірна зміна фізико-географічних процесів, компонентів і природних комплексів геосистем від екватора до полюсів.
Первинна причина зональності — нерівномірний розподіл сонячної енергії по широті внаслідок кулястої форми Землі і зміни кута падіння сонячних променів на земну поверхню. Крім того, широтна зональність залежить і від відстані до Сонця, а маса Землі впливає на здатність утримувати атмосферу, яка служить трансформатором і перерозподілювачем енергії.
Велике значення має нахил осі до площини екліптики, від цього залежить нерівномірність надходження сонячного тепла по сезонах, а добове обертання планети зумовлює відхилення повітряних мас. Результатом відмінності у розподілі променистої енергії Сонця є зональний радіаційний баланс земної поверхні. Нерівномірність надходження тепла впливає на розташування повітряних мас,кругообіг і циркуляцію атмосфери.
Зональність виражається не тільки в середньорічній кількості тепла і вологи, а й у сезонних змінах. Кліматична зональність відбивається на стоці і гідрологічному режимі, утворенні кори вивітрювання, заболочуванні. Суттєво впливає на органічний світ, специфічні форми рельєфу. Однорідний склад і велика рухливість повітря згладжують зональні відмінності з висотою.
У кожній півкулі виділяють по 7 циркуляційних зон.
Значне простягання європейської суші з півночі на південь і наявність великих рівнинних просторів зумовили чіткий прояв тут широтної зональності. Природні зони Європи остаточно сформувалися лише кілька десятків тисяч років тому, після останнього зледеніння. Порівняно молодими за віком є зони тундри і лісотундри, лісостепу та степу.
Природні зони Європи неоднорідні. Західні та східні частини (сектори) кожної з природних зон помітно відрізняються через неоднакове їх зволоження.
Природні зони щільно заселеної території Європи суттєво змінені діяльністю людини внаслідок розорювання земель, вирубування або відновлення лісів, осушення боліт, видобутку корисних копалин тощо. Особливо змінилася її первинна флора і фауна.
Зона арктичних пустель охоплює архіпелаг Шпіцберген, частину Нової Землі і інші острови Арктики. Більшість островів майже повністю покриті льодовиками. Західна частина Шпіцбергена відчуває дихання відгалуження теплого Північноатлантичного течії. Клімат тут менш суворий, ніж на сході архіпелагу, і тому на узбережжі виникла найпівнічніша на Землі ділянка тундри. З приходом весни сюди прилітає багато птахів. На островах водяться блакитні песці. Іноді заходить господар льодів — білий ведмідь. Біля берегів зустрічаються тюлені. Незважаючи на суворі природні умови на Шпіцбергені видобувають кам'яне вугілля.
Зона тундри і лісотундри займає північне узбережжя Східноєвропейської рівнини, Скандинавського півострова і частина острова Ісландія. На заході Європи тундра формується в умовах м'якого морського клімату. Тут не буває суворих зим, тому подекуди можна побачити рідколісся і криволісся. На сході європейської тундри, в умовах більш континентального клімату, на тундрово-глейових ґрунтах ростуть мохи та лишайники, зрідка зустрічаються різнотрав'я і чагарникові станики.
У період полярного дня тундра покривається мальовничим килимом рослин. Першими з'являються з-під снігу мохи, лишайники, а пізніше розцвітають і полярні квіти; незабудки, маки, гвоздики. Потім розпускається листя на карликової берези і полярної верби. Висота їх настільки мала, що про них кажуть: «Ходимо по лісі, а лісу не бачимо». Тваринний світ тундри не багатий видами, але кількість тварин значна.
Південніше зони тундри і лісотундри розташовані лісові природні комплекси, які займають найбільшу площу в помірному поясі. З півночі на південь тут послідовно змінюють одна одну зони тайги, змішаних і широколистяних лісів.
