ответ: Північна Америка розташована в західній півкулі нашої планети. Загальна площа материка (включаючи острови) становить 24,2 млн. Км2. Північна Америка менше, ніж Євразія або Африка. Вона лежить в субтропічному, помірному, північному та субарктическом поясах. Води трьох океанів омивають материк. Все це в поєднанні з рельєфом сформувало природні зони Північної Америки. Характерні риси кожної з них будуть розглянуті нижче. Слід також зазначити, що на формування природних зон вплинуло поступове просування тепла від півночі до півдня. А при русі зі сходу на захід зростає сухість у південній частині материка. Характеристика природних зон Північної Америки зводиться до аналізу їх клімату, середніх літніх і зимових температур, кількості опадів. Також приділяють увагу складом грунтів, видам рослин і тварин, яких можна зустріти в описуваної місцевості.
Джерело: https://stylezhinki.ru/osobistist/8246-pivnichna-amerika-prirodni-zoni-prirodni-zoni.html
Объяснение:
Лена— найбільша річка Північно-Східного Сибіру, впадає в Море Лаптєвих. . Довжина річки — 4400 км[1], площа басейну 2490 тисяч км². Річка тече територією Іркутської області і Якутії, частина Ленських приток відносяться до Забайкальського краю, республіки Бурятії, Амурської області, Красноярського і Хабаровського краю. Джерело Лени розташоване в північно-західних схилах Байкальського хребта, у десятку кілометрів від озера Байкал. Вся верхня течія Лени (до Вітіма), тобто майже третя частина її довжини, припадає на гірське Предбайкалля. До середньої течії відносять її відрізок між гирлами річок Вітім й Алдан, довжиною 1415 км. Біля впадання Вітіма Лена вступає в межі Якутії й протікає по ній до самого гирла. Прийнявши Вітім, Лена перетворюється в велику багатоводну річку. Глибини зростають до 10-12 м, русло розширюється, і в ньому з'являються численні острови, долина розширюється до 20-30 км. Долина асиметрична: лівий схил пологий; правий, прямує північним краєм Патомського нагір'я, крутіше й вище. По обох схилах ростуть густі хвойні ліси, лише іноді змінювані луками. Від Олекми до Алдану Лена не має жодного значного притоку. Більше 500 км Лена тече в глибокій і вузькій долині, врізаної у вапняки. Нижче селища Покровська долина Лени різко розширюється. Сильно сповільнюється швидкість течії — вона ніде не перевищує 1,3 м/с, а здебільшого падає до 0,5-0,7 м/с. Тільки заплава має ширину 5-7, а місцями й 15 км, а вся долина має ширину 20 і більше кілометрів. Нижче Якутська Лена приймає дві головні свої притоки — Алдан і Вілюй. Тепер це гігантський водний потік; навіть там, де вона йде одним руслом, її ширина доходить до 10 км, а глибина перевищує 16-20 м. Там же, де островів багато, Лена розливається на 20-30 км. Берега річки суворі й безлюдні. Населені пункти дуже рідкі. У нижній течії Лени її басейн дуже вузький: зі сходу наступають відроги Верхоянського хребту — вододілу річок Лени і Яни, із заходу незначні височини Середньосибірського плоскогір'я розділяють басейни Лени й Оленека. Нижче села Булун річку стискають підходящі до неї зовсім близько хребти Хараулах зі сходу й Чекановського із заходу. дельта річки, вид з космосу
