Відповідь:Попередження негативного впливу діяльності людини на природу, на противагу концепції ліквідації її наслідків. Прогнозування або моніторинг розвитку навколишнього середовища стикається на своєму шляху з численними труднощами, пов’язаних передусім із тим, що, по-перше, не всі наслідки діяльності людини можуть бути передбачені, а по-друге, часові межі виявлення таких наслідків нерідко суттєво відрізняються. Наприклад, ситуація, що склалася внаслідок аварії на ЧАЕС, прогнозувалася через вісім-десять років, а все відбулося значно раніше — через три-п’ять років (ідеться про негативний вплив радіаційного випромінювання на організм людини, рослин і тварин).
Отже, моніторинг навколишнього середовища, хоча й має позитивне значення в господарській та науковій діяльності, проте його методи ще не є досконалими. Тому покладатися лише на них не можна На жаль, нічим не стримувана деградація природи продовжує загрожувати не лише благоустрою людей, а й загалом існуванню життя на планеті.
У результаті діяльності людини забрудненість біосфери канцерогенами набагато збільшилась, а в промислових районах у сотні та тисячі разів перевищує їх природний фоновий рівень. Отже, забруднення навколишнього середовища є результатом антропогенної діяльності людини і перебуває в прямій залежності від розвитку певних галузей промисловості та сільського господарства.
Біосфера — природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами). Маса біосфери — близько 0,05 % маси Землі.
Пояснення:
Все факторы размещения можно подразделить на старые и новые. Первые из них соответственно возникли давно, а вторые - в основном уже в эпоху НТР. Впрочем, такое деление факторов в значительной мере условно. Ведь и те из них, которые возникли давно, в эпоху НТР приобрели во многом новое содержание.
Старые факторы размещения.
К их числу можно отнести факторы территории, экономико-географического положения, природно-ресурсный, транспортный, трудовых ресурсов и территориальной концентрации.
Фактор территории. Территория - один из важных элементов географической среды общества. Как правило, чем больше ее размеры, тем богаче и разнообразнее природные ресурсы, тем больше возникает различных вариантов для размещения населения и производства. Прежде всего, это относится к России, Канаде, Бразилии, Австралии, США, Китаю, Индии. Эти большие по площади страны обычно подразделяются на отдельные крупные части: экономические зоны, макрорегионы, регионы.
В сравнительно небольших по территории странах не так остро стоит проблема дальних перевозок, они быстрее достигают "зрелости" своей территориальной структуры, часто имеют благоприятные предпосылки для экономической интеграции. С другой стороны, многие из них уже начинают испытывать "дефицит" территории.
Иногда немалое влияние на территориальную структуру хозяйства оказывают и конфигурация территории, степень ее компактности.
Фактор экономико-географического положения. Понятие об экономико-географическом положении (ЭГП) было наиболее полно обосновано Н. Н. Баранским. Он выделил четыре главные разновидности ЭГП, которые могут использоваться по отношению к странам, районам, городам: 1) центральное положение, 2) глубинное (периферийное) положение, 3) соседское положение, 4) приморское положение. Центральное и приморское положения обычно выступают в качестве выгодных черт ЭГП. Глубинное (периферийное) положение, напротив, может замедлять экономическое развитие. Влияние соседского положения во многом зависит от отношений между государствами.
