Олійні культури
сільськогосподарські рослини, з плодів та насіння яких одержують рослинну олію для харчових (консервна, кондитерська, хлібопекарська галузі) і технічних (виробництво мила, оліфи, лінолеуму) потреб. Головними польовими олійними культурами у світі є соя, ріпак, соняшник, арахіс, бавовник, льон кудряш, кукурудза. Найбільшим виробником соєвих бобів та соєвої олії є США. Ця олія виробляється також у Китаї, Японії, Канаді, Бразилії, Індонезії.
Соняшник вирощується головним чином у Росії, Україні, Франції, Угорщині, Румунії, Аргентині, США, Китаї. Найбільшими виробниками соняшникової олії є Аргентина, Росія та Україна, а також США, Туреччина, Індія.
В Україні соняшник вирощується практично по всій території (крім Полісся), проте найкращі умови у Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій областях.
Арахіс вирощують у багатьох країнах субтропіків і тропіків. Він поширений в Індії, Нігерії, країнах Західної Африки, Індонезії, Бразилії, Аргентині, США, Китаї. Основні експортери — країни Західної Африки, імпортери — країни Європи.
Ріпак вирощується у Польщі, Угорщині, Україні, країнах північної Європи, США, Канаді, Китаї. Найбільшим експортером ріпакового насіння та олії є Канада.
Найбільшу кількість бавовняного насіння збирають в Індії, Пакистані, Китаї, США, Узбекистані.
Крім згаданих польових олійних культур, важливе місце займають деревні олійні культури.
Сушений м'якуш кокосових горіхів (копра) переробляється на кокосову олію. Половина світового виробництва копри припадає на Філіппіни. У країнах Південно-Східної Азії та екваторіальної Африки поширені олійні пальми, з плодів яких отримують пальмову та пальмово ядрову олії, що використовуються як у харчовій, так і в парфумерній промисловості.
Олію також отримують з плодів оливкового дерева. Основний регіон вирощування оливкових дерев — середземноморські країни, де найбільше виділяються Італія, Іспанія, Португалія, а також Греція, Туреччина, Кіпр, країни Північної Африки, Албанія та Болгарія.
Словник-довідник з економічної географії. 9-10 класи / Т.В.Буличева, К.О.Буткалюк, Т.А.Гринюк та ін. За наук. ред. В.Г.Щабельської. - Х.: Вид. група "Основа", 2004. - 112 с.
Объяснение:
вот что я нашел
Існуючі на сьогодні джерела енергії поділяють на традиційні та альтернативні. До традиційних відносять корисні копалини – нафту, газ, вугілля. Їх найбільший недолік полягає в тому, що це – невідновлювані ресурси. У цьому полягає перший фактор, що мотивує визнати необхідність використання інших енергоносіїв. Рано чи пізно навіть найбагатші родовища вичерпають себе, тому пошук нових варіантів отримання енергії стає з кожним роком більш актуальним.
Другим фактором, а за значимістю, можливо, і першим, є вплив на екологію планети. Викиди парникових газів, які утворюються при спалюванні корисних копалин, порушують кліматичний баланс. Наслідки зміни клімату в останнє десятиліття стають все відчутнішими. Проливні дощі й урагани, сніг посеред весни, періоди тривалої посухи, повені, торнадо й інші природні явища виникають все частіше, і керувати ними ми не можемо. Єдиний доступний людям іб знизити темпи зміни клімату – це перехід на більш екологічно чисті джерела енергії, до яких належать відновлювані, або альтернативні: сонце, вітер, вода, біогаз та інші.
Объяснение:вот что я нашел
