У тому, що на суходолі і в океані є різні природні комплекси, можна переконатися, здійснивши уявну подорож вздовж одного з меридіанів із півночі на південь (див. карту «Географічні пояси та природні зони світу»).
Така зміна природних комплексів простежується на всіх материках. Її основною причиною на рівнинах є зміна кліматичних умов залежно від географічної широти. Ця закономірність дістала назву широтної зональності. Широтна зональність є наслідком кулястості Землі. Зональними вважаються всі компоненти географічної оболонки. Тож зональність виявляється у кожному природному комплексі незалежно від площі, яку він займає.
Найбільшими одиницями широтної зональності є географічні пояси. Вони збігаються з кліматичними поясами і мають такі самі назви. У межах природних поясів на суходолі чітко виділяються природні зони - великі природні комплекси, що мають спільні кліматичні умови, ґрунти, рослинність і тваринний світ. Формування природних зон насамперед зумовлено типом клімату. Вони виникають внаслідок різного співвідношення тепла та вологи.
Зміна природних зон від узбережжя Океану вглиб материка дістала назву фізико-географічної секторності або довготної зональності.
Объяснение:
