Реки, протекающие по Восточно-Европейской равнине
На этой равнине находится множество рек. Они имеют два направления - северное и южное.
Реки северного направления текут к таким морям, как:
1) Баренцево море;
2) Балтийское море;
3) Белое море.
Реки южного направления текут к таким морям, как:
1) Азовское море;
2) Каспийское море;
3) Чёрное море.
Питание большинства рек Восточно-Европейской равнины - смешанное с преобладанием снегового типа.
Крупнейшие реки равнины:
Волга, Днепр, Дон, Печора, Кама, Ока, Западная Двина, Северная Двина и Онега.
Также здесь протекают:
Битюг, Воронеж, Днестр, Кемь, Мезень, Хопер и многие другие реки.
Волга
Является центральной водной артерией нашей страны и самой длинной рекой в Европе.
Её длина составляет более 3,5 тысяч км.
Часть России, которая прилегает к данной реке, называется Поволжьем.
Волга имеет огромное хозяйственное значение. Множество притоков реки используются в хозяйстве для орошения земель, кроме того на ней построено 8 гидроэлектростанций.
Днепр
Одна из крупнейших рек Европы, её длина составляет более 2,2 тысяч км. Протекает по территории России, Украины, Белоруссии.
Днепр имеет весьма разнообразную флору и фауну.
Эта река играет большую для экономики Украины. На ней построены важнейшие водохранилища и ГЭС.
Дон
Длина реки Дон - 1870 км. На ней находятся такие крупные города, как Воронеж и Ростов-на-Дону.
Значительную роль играют Цимлянское водохранилище, Цимлянская ГЭС и Волго-Донской канал.
Печора
Протекает в республике Коми и Ненецком автономном округе. Длина - 1810 км.
В бассейне Печоры находятся месторождения ряда полезных ископаемых. Кроме того, здесь очень хорошо развито рыболовство.
Кама
Это самый крупный приток Волги, длина данной реки составляет 1805 км.
На Каме расположены по 3 водохранилища и ГЭС.
Также это крупная судоходная артерия.
Ока
Это один из крупнейших притоков Волги. Длина Оки составляет 1,5 тысячи км.
Её устье находится в Нижнем Новгороде.
Западная Двина
Находится на севере Восточной Европы. Она протекает по территории таких государств, как: Россия, Белоруссия, Латвия.
Длина - 1020 км.
На ней расположены 7 ГЭС, причём эти электростанции являются крупнейшим энергетическим источником для Латвии.
Северная Двина
Важнейшая водная артерия севера России, она протекает по Архангельской и Вологодской области. Длина - 744 км.
Река является судоходной на всей её протяжённости.
Онега
Находится в Северной части России, в Архангельской области. Её длина - 416 км.
Онега имеет множество порогов, а её крутые берега покрыты лесами.
До початку XVI ст. народи, що жили на островах Океанії, перебували на різних стадіях розкладання первісного общинного ладу і становлення ранньокласового суспільства. На островах Фіджі, Гавайських, Таїті і Тонга склалася химерна ієрархія спадкових каст і сформувалися примітивні держави. Тривалий час європейські держави не виявляли інтересу до Океанії, багато які острівні групи в Океанії взагалі були відкриті тільки в 2-гій половині XVIII ст. У 1565 Іспанія оголосила про анексію відкритих Ф. Магелланом Маріанських островів. З початку XIX ст. в Океанію проникають численні християнські місіонери і торговці, в тому числі работорговці. Розпочалося пряме захоплення островів Океанії європейськими державами та США. Нідерланди захопили в 1-шій половині XIX ст. західну частину Нової Гвінеї. У 1840 була оголошена англійською колонією Нова Зеландія. У 1842 Франція захопила Маркізькі острови, в 1843 — о. Таїті та ін острови Товариства, в 1853 — Нову Каледонію, перетворену на місце заслання. Європейські колонізатори різко порушили природний хід культурно-історичного розвитку в Океанії і принесли незліченні лиха її корінному населенню. В останній чверті XIX ст. процес колоніального розділу Океанії посилився. У 1874 Велика Британія перетворила острови Фіджі у свою колонію. У 1884 Німеччина захопила північно-східну частину о. Нова Гвінея, а Велика Британія — його південно-східну частину (Папуа). У 1898 США анексували Гавайські острови. У результаті поразки Іспанії в іспансько-американській війні 1898 відбувся поділ її володінь в Океанії, США захопили о. Гуам. Німеччина «придбала» Маріанські (крім Гуама) і Каролінські острови, купивши їх у Іспанії. У 1899 Німеччина і США поділили між собою острови Самоа. У 1900 був оголошений англійський протекторат над островами Тонга. У 1906 з встановленням кондомініуму Великої Британії та Франції над островами Нові Гебриди розділ Океанії завершився. У 1-шій половині ХХ ст. змінювалися лише імперіалістичні «власники» окремих території в Океанії.
Протягом всього періоду колоніального панування народи Океанії не припиняли боротьби проти поневолювачів. У 1878—1879, в 1913 і 1917 проти французької адміністрації повстали жителі Нової Каледонії. У 1909 відбулося повстання самоанців проти німецьких колонізаторів. Виступи проти колоніального гніту мали місце і на інших островах. Після 1-ї світової війни 1914—1918 в Океанії з'явилися політичні організації, які виступали за ліквідацію колоніального режиму, — «May» («Ліга») на Західному Самоа, «фіджійська молодь» на Фіджі та ін. У 1928-29 населення Західного Самоа (підмандатної територія Нової Зеландії) активно виступило проти колоніальної адміністрації. У роки 2-ї світової війни 1939—1945 Океанія стала театром воєнних дій. Тисячі остров'ян загинули.
Після 2-ї світової війни мережу військових баз імперіалістичних держав в Океанії розширилася. США перетворили передану під американське управління «підопічну територію Тихоокеанські острови» в головний полігон для випробувань (1946—1958) ядерної зброї.
Після війни стихійні розрізнені виступи окремих етнічних і соціальних груп в Океанії все частіше стали змінюватися організованою боротьбою за незалежність цілих архіпелагів, проти використання островів Океанії у військових цілях. У 1962 була проголошена незалежність Західного Самоа. У 1963 звільнився від голландського колоніального ярма Західний Іріан — частина територіальної Індонезії, незаконно утримували колонізаторами. Незалежності досягли також Науру (1968), Тонга, Фіджі (1970). У 1973 проголошено «повне внутрішнє самоврядування» Папуа Новій Гвінеї.
