Відповідь:
Дніпро́ (МФА заст. Дні́пер[3], ст.-слов. Дънѣпръ, біл. Дняпро, рос. Днепр, крим. Özü, дав.-гр. Βορυσθένης, Борисфен, лат. Danapris, поетична назва — Славу́тич)[4][1]) — четверта за довжиною (після Волги, Дунаю та Уралу) і третя за площею басейну річка Європи (після Волги й Дунаю), річка з найдовшою течією в Україні. У природному стані довжина Дніпра становила 2 285 км, тепер (після побудови каскаду ГЕС та водосховищ[5], коли в багатьох місцях випрямили фарватер) — 2 201 км; у межах України — 981 км[2][6][1]. Площа басейну — 504 тис. км², з них в межах України — 291,4 тис. км²[2].
Відповідь:
Всі вищезазначені чинники та принципи розміщення характерні в основному для підприємств повного циклу. Але металургія повного циклу, переробна металургія і “мала металургія” у розміщенні значно відрізняються між собою. Так, у переробній металургії використовують в основному ресурси металевого брухту. Наприклад, виробництво сталі перевищує виробництво чавуну. Орієнтуючись на джерела вторинної сировини, переробна металургія тяжіє до місць споживання готової продукції. “Мала металургія” орієнтується на винятково великі машинобудівні центри. Специфічні риси розміщення має виробництво феросплавів та електрометалів, які виплавляють як у доменних печах, так і електротермічним відповідно на металургійних комбінатах повного циклу або на переробних заводах. Феросплави електротермічним виплавляють на спеціалізованих заводах. Дешева енергія і наявність металів є основним фактором розміщення таких заводів. Виробництво електросталей є досить енергомістким і використовує металобрухт, тому воно зорієнтовано на райони з достатньою кількістю дешевої електроенергії і металевого брухту.
Таким чином зараз в Україні сформувалися 3 основних металургійних райони: Придніпров’я, Донецьк і Приазов’я.
Пояснення:
