Використовуючи додаткові джерела, поясніть вплив Світового океану на природу прибережних територій материків.

З давніх часів люди знали нро небесні тіла, які вони назвали планетами. Зовні вони схожі на зорі, але відрізняються від них тим, що постійно переміщуються по небу, переходячи з одного сузір’я до іншого, змінюючи свою яскравість. Пояснюється це тим, що планети рухаються своїми орбітами навколо Сонця і світять нам його відбитим світлом. Тобто самі планети не випромінюють світло.Пині вчені налічують вісім планет Сонячної системи. У шести з них виявлено природні супутники - небесні тіла, які обертаються навколо планет. Проте в природі існують ш;е й небесні тіла. Це всі тіла, ш;о знаходяться за межами Землі: зорі, планети, комети, астероїди тош;о. Найбільшими небесними тілами є зорі, найменшими - космічний пил. Тисячі років люди гають за зоряним небом, намагаючись розібратись у його зоряному різноманітті, класифікувати його, якось позначити.Зоря — самосвітне небесне тілоРозжарені небесні тіла, що випромінюють світло, називають зорями. Неозброєним оком на зоряному небі можна налічити близько 3000 зір, а за до бінокля, підзорної труби чи телескопа - набагато більше. Щоб простіше було орієнтуватися серед великої кількості зір, які можна побачити неозброєним оком, небесну сферу поділили на ділянки, а зорі на цих ділянках об’єднали в групи і назвали сузір’ями.Давні дослідники зоряного неба нодумки сполучали зорі лініями так, що вони схематично нагадують певні фігури. Тому на небі можна знайти Терези й Рака, Тельця і Пса. Багато назв зір і сузір’їв пов’язано з міфами й легендами. Не виняток і сузір’я Оріона, яке легко знайти на нашому небі за яскравими зорями 
Планети земної групи мають високу густину та складаються переважно з силікатів та металізованого заліза (на відміну від газових гігантів та льодових карликових планет, об’єктів пояса Койпера та хмари Оорта). Найбільша планета земної групи — Земля, більше ніж у 14 разів поступається в масі найменшому газовому гіганту — Урану, але при цьому у 400 разів масивніша найбільшого об’єкта поясу Койпера.
Планети земної групи складаються переважно з кисню, кремнію, заліза, магнію, алюмінію та інших важких елементів.
Всі планети земної групи мають наступну будову:
у центрі планети залізне ядро з невеликою кількістю нікелю.мантія складається з силікатівкора, яка виникла через часткове плавлення мантії складається також з силікатних порід. З поміж планет земної групи тільки у Меркурія немає кори, оскільки вона була розбита в результаті метеоритних бомбардувань. Земля відрізняється від інших планет групи наявністю великої кількості гранітів у корі.Дві планети земної групи (Земля та Марс) мають супутники і жодна зі всіх чотирьох планет групи не має кілець.

Норильский рудный район, расположен на С. Красноярского края РСФСР. В Норильский рудный район входят сульфидные медно-никелевые месторождения (Норильск-1, Талнахское, Октябрьское), а также месторождения угля, нефти, газа и нерудных полезных ископаемых.
Первые сведения по геологии и полезным ископаемым Норильский рудный район были получены в 1840—43 русским естествоиспытателем А. Ф. Миддендорфом, который отметил наличие там углей. В 1865—66 русский исследователь Ф. Б. Шмидт дал краткое геологическое описание угольных месторождений и вторичных медистых руд в зоне окисления на северном участке современного месторождения Норильск-1. В 1919, 1920 и 1922 поисковая партия под руководством советского геолога Н. Н. Урванцева установила большую перспективность Норильского месторождения для дальнейшей разведки; химический анализ образцов руд выявил в них содержание платиновых металлов. В результате детального геологического изучения Норильский рудный район были открыты и разведаны значительные запасы медно-никелевых руд, угля и нерудных полезных ископаемых, на базе которых в 1935 началось строительство Норильского горно-металлургического комбината. Норильский рудный район приурочен к северо-западной окраине Сибирской платформы. Тектоническое строение характеризуется спокойным, полого-волнистым залеганием осадочно-эффузивной серии пород от кембрия до антропогена включительно (мощностью свыше 6000 м), а также наличием валообразных структур, брахисинклиналей и глубинных разломов, по которым в верхние этажи разреза внедрялся магматический расплав, приведший к образованию траппов. Вся серия пород прорвана интрузиями долеритов и габбро-долеритов различного возраста и состава. Основные промышленные месторождения расположены вдоль глубинного Норильско-Хатангского разлома, образуя Норильский и Талнахский рудные узлы. Сульфидные медно-никелевые руды относятся к классу ликвационных месторождений; они локализуются в придонных частях стратиформных пологозалегающих интрузий габбро-долеритов или в подстилающих их породах от верхов силура до низов триаса. Рудные тела представлены крупными пологими пластообразными залежами, жилами и шлирами богатых сплошных сульфидных руд, находящимися преимущественно в подстилающих интрузий породах, а также залежами вкрапленных руд в придонных частях интрузий и во вмещающих породах. Главные рудные минералы — пентландит, пирротин, халькопирит и кубанит. Важнейшими компонентами, определяющими промышленных ценность руд, являются никель, медь, кобальт и металлы платиновой группы. В Норильский рудный район установлены рудопроявления свинца, цинка и ртути, имеются месторождения железных руд, энергетических и коксующихся углей (см. Тунгусский угольный бассейн), природного газа (благоприятные признаки выявления многопластовых газо-нефтяных месторождений в пределах Таймырской депрессии), нерудных полезных ископаемых.