ответ: Он протянулся вдоль побережья Тихого океана и его морей почти на 4500 км с северо-востока на юго-запад, от Чукотки до границ с Кореей. Северная часть района располагается за полярным кругом, где снег лежит почти круглый год. Омывающие побережье моря даже летом не полностью очищаются ото льда. Южная часть края лежит на 40-х широтах. Здесь можно встретить субтропические растения (например, лианы) с северными елями и лиственницами. Первые исследователи юга Дальнего Востока писали: «...это удивительный край... Здесь соболь встречается с тигром, а виноград обвивает ели...». Женьшень — растение лесов Дальнего Востока — хорошо известен своими целебными свойствами. Это растение сохранилось здесь давно, с мезозойских или палеогеновых времен.
Дальний Восток имеет сложную геологическую структуру: большая часть его сформировалась в мезозойскую эру, и только Камчатка, Сахалин и ряд островов сформировались значительно позднее, в альпийскую или кайнозойскую эпоху складчатости.
Дальний Восток — это преимущественно горная территория. На юге преобладают средневысотные и низкие хребты (Сихотэ-Алинь, Джугджур), а на севере располагаются нагорья (Чукотское, Корякское) и плоскогорья (Анадырское) с обширными лавовыми покровами и короткими хребтами. Высочайшая точка Дальнего Востока — вулкан Ключевская сопка (4750 м). Около четверти территории занимают равнины, которые приурочены либо к межгорным понижениям (например, Среднеамурская), либо к побережьям (например, Камчатская). Самая крупная равнина — Зейско-Бурейская.
Згідно з віруваннями різних народів дощ посилають божества дощу (наприклад, для того, щоб вродив врожай). У слов'ян таким богом був Перун, у римській міфології - це Юпітер, у греків - Зевс, у ведичній культурі - Індра. Слід зазначити, що у монотеїстичних релігіях, де поклоняються Верховному Богу над іншими підпорядкованими богами, немає потреби поклонятися богові дощу окремо. Якщо людина поклоняється Верховному Богу, то бог дощу, будучи Його слугою, буде також вдоволений і пошле дощі.
Характеристики[ред. • ред. код]Рідкі опади з меншим діаметром крапель називаються мрякою. Краплі з діаметром понад 7 мм, розбиваються при випаданні на менші краплі. Інтенсивність дощу коливається від 0.25 мм/год (мжа) до 100 мм/год (злива). Дощ силою 28 мм/год, що випадає на площі 1 га д,огає потужності 7,5 кВт.[1]
Поверхневі потоки, що утворюються під час дощу, спричиняють значну ерозію корінних порід, особливо у гірській місцевості.
Тривала відсутність дощу призводить до посухи. У багатьох культурах виконується спеціальний обряд викликання дощу, що виконується під час посухи з метою виклику дощу.
Механізм утворення[ред. • ред. код]Дощ випадає, як правило, зі змішаних хмар (переважно шарувато-дощових та високошаруватих), що містять за температури нижче 0 °C переохолоджені краплини і льодяні кристали. Пружність насичення водяної пари над краплями більша, ніж над крижаними кристалами за тієї ж температури, тому хмара, навіть ненасичена водяною парою по відношенню до крапель води, буде перенасичена по відношенню до кристалів. Це призводить до зростання кристалів за одночасного випаровуваннія крапель. Збільшуючись і обтяжуючись, кристали випадають з хмари, приморожуючи до себе при цьому переохолоджені краплини. Входячи у нижню частину хмари або в шари під нею з температурою понад 0 °C вони тануть,, перетворюючись на дощові краплини. Менша роль в утворенні дощу належить злиттю хмарних крапель між собою.
Утворення кристалів льоду звичайно відбувається на ядрах кристалізації — аерозольних часточках, присутніх у атмосфері. За високої концентрації аерозолів утворення дощових краплин відбувається швидше. З цієї причини над великими містами частіше, ніж на селі випадають слабкі дощі.[2] Розпилюючи у хмарі реагенти, можна викликати штучний дощ, однак кількість штучних опадів буде невеликою. В природніх умовах дощові хмари утворюються на потоках теплого вологого повітря, які багаторазово відновлюють вміст вологи у хмарі під час дощу.
Якщо сонце освітлює дощові краплини, що летять, то за певних умов можна гати веселку.
Умови утворення[ред. • ред. код]
