Сонячні плями - найбільш відомі явища на Сонці. Вперше в телескоп їх гав Г. Галілей у 1610 р. Ми не знаємо, коли і як він навчився послабляти яскраве сонячне світло, але прекрасні гравюри, що зображують сонячні плями й опубліковані в 1613 р. у його знаменитих листах про сонячні плями, з'явилися першими систематичними рядами
З цього часу реєстрація плям те проводилася, те припинялася, те відновлялася знову. Наприкінці ХІ сторіччя два гачі - Г. Шперер у Німеччині й Е. Маундер в Англії вказали на той факт, що протягом 70-літнього періоду аж до 1716р. плям на сонячному диску, очевидно, було дуже мало. Вже в наш час Д. Эдди, заново проаналізувавши всі дані, прийшов до висновку, що дійсно в цей період був спад сонячної активності, названий Маундерівським мінімумом.
До 1843 р. після 20-літніх аматор астрономії Г. Швабі з Німеччини зібрав досить багато даних для того, щоб показати, що число плям на диску Сонця циклічно міняється, досягаючи мінімуму приблизно через кожні одинадцять років. Р. Вольф з Цюріха зібрав усі які тільки міг дані про плями, систематизував їх, організував регулярн запропонував оцінювати ступінь активності Сонця спеціальним індексом, що визначає міру "заплямованості" Сонця, що враховує як число плям, що галися в даний день, так і число груп сонячних плям на диску Сонця. Цей індекс відносного числа плям, згодом названий "числами Вольфа", починає свій ряд з 1749 року. Крива середньорічних чисел Вольфа зовсім чітко показує періодичні зміни числа сонячних плям.
Індекс "числа Вольфа" добре витримав іспит часом, але на сучасному етапі необхідно вимірювати сонячну активність кількісними методами. Сучасні сонячні обсерваторії ведуть регулярні патрульн за Сонцем, використовуючи як міру активності оцінку площ сонячних плям у мільйонних частках площі видимої сонячної півсфери (м. ч. п.). Цей індекс якоюсь мірою відбиває величину магнітного потоку, зосередженого в плямах, через поверхню Сонця.
ответ:1 Почва высокодисперсна и обладает большой суммарной поверхностью твёрдых частиц: от 3—5 м²/г у песчаных до 300—400 м²/г у глинистых. 2 В Тайге почва подзолистая и таёжно-мерзлотная. Гумуса в них мало. Подзолистая неплодородна, кислая, переувлажненная. Второй вид почв мало плодороден, холодный, там вечная мерзлота .Степи — равнины в умеренных и субтропических зонах, поросшие травянистой растительностью, — находятся в России на юге страны, в частности, у Чёрного моря и Кавказа, а также в долине Оби и в Забайкалье.
Объяснение:
.
