Объяснение:
← →
1. Раскройте особенности географического положения Восточной Сибири в виде схемы.
• Простирается от берегов Северного Ледовитого океана до границы с Монголией, от левобережья Енисея до водораздельных хребтов Дальнего Востока;
• занимает 1/4 часть площади России;
• расположен в средних и высоких широтах;
• удален от Атлантического океана;
• ограничен от влияния Тихого океана барьером горных хребтов на Дальнем Востоке
2. Дополните предложения.
1) В состав Восточно-Сибирского района входят республики Хакасия, Тыва, Бурятия, края Забайкальский и Красноярский и Иркутская область.
2) В рельефе Восточной Сибири преобладают горы, в центре расположено Среднесибирское плоскогорье.
3) Климат резко континентальный.
4) По территории района протекают крупные реки Лена, Ангара, Нижняя Тунгуска, Подкаменная Тунгуска
5) Здесь расположено самое глубокое в мире озеро — Байкал.
Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus — зв'язок) — система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (довкілля), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.
Найбільшим природним комплексом є географічна оболонка. В її межах виділяють менші природні комплекси — материки та океани. Всередині материків і океанів виділяють менші природні комплекси — природні зони (наприклад, пустеля Сахара на материку Африка). Природними комплексами найменших розмірів є горб, заплава річки, яр тощо.
Розрізняють природні комплекси рівнинного, лісолучного, передгірного, гірського типів.
Объяснение:Екологічне право України має окрему підгалузь «Право природних комплексів», яке регулює охорону особливо цінних та унікальних природних комплексів і формування екологічної мережі України. Деякі види природних комплексів мають свій особливий правовий режим, оскільки для їх охорони сформовано окремі правові інститути:
природно-заповідний фонд України — його охорона регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року;
курорти — їх охорона регулюється Законом України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року;
рекреаційні зони — їх охорона регулюється Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року;
ліси — їх охорона регулюється Лісовим кодексом України у редакції від 8 лютого 2006 року;
ландшафти — їх охорона регулюється Європейською ландшафтною конвенцією (Флоренція, 20 жовтня 2000 року), ратифікованою Законом України від 7 вересня 2005 року;
виключна (морська) економічна зона України — її охорона регулюється Законом України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 року;
науково цінні природні комплекси — їх охорона регулюється Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у редакції від 1 грудня 1998 року;
природне урбанізоване середовище — його охорона регулюється Законами України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року, «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року, «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року;
природні комплекси історико-культурної спадщини — їх охорона регулюється Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року;
прикордонні природні комплекси — їх охорона регулюється Законом України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року.
Особливості правового регулювання
Специфікою правового регулювання охорони природних комплексів є наявність подвійного правового режиму: з одного боку, охорона окремих природних компонентів, що входять до природного комплексу, регулюється природоресурсним законодавством (земель — земельним, надр — гірничим, вод — водним тощо), а за іншого боку — спеціальним законодавством про цей природний комплекс, адже охороні підлягають не тільки окремі компоненти, а й екологічні взаємозв'язки між ними, тобто природний комплекс в цілому. Зазвичай, у разі правової колізії, спеціальне законодавство про природний комплекс має переважну правову силу перед законодавством про окремі природні ресурси, що входять до цього природного комплексу.
