Для рівнинної частини України притаманний низький рівень ендемізму, оскільки ця територія майже повністю була покрита льодовиками під час плейстоцену (останнього льодовикового періоду), що спричинило значну перетворчість ґрунтів та біоти, тобто ці території недостатньо сприятливі для розвитку існування ендемічних видів.
Для гірських територій характерний високий рівень ендемізму. Це пов'язано з тим, що гірські екосистеми мають складну географію, що дозволяє багато ів пристосування і еволюційного розвитку. Багаторазові кількості хребтів, вершин, річок, лісів, водосховищ тощо на гірських територіях дозволяють розвивати різноманітні умови і дозволяють ендемічним видам пристосовуватися до певних місцевих умов. Більші області підвищеної вологості іще більше розширюють спектр ендемічних видів.