Океанічні течії - горизонтальне переміщення води в певному напрямку, головною причиною утворення якого є постійні вітри (своєрідні річки в океані, що течуть серед менш рухливих вод; ширина цих потоків може сягати тисячі кілометрів, довжина — багатьох тисяч кілометрів; вітри пасати, які постійно дмуть від північного й південного тропіків до екватора, формують в Атлантичному й Тихому океанах Північну та Південну пасатні течії, які перетинають океани із заходу на схід; постійні вітри, що із заходу на схід у помірних широтах, зумовлюють виникнення Північноатлантичної й Північнотихоокеанської течій; у Південній півкулі під впливом вітрів утворюється найпотужніша на Землі течія Західних Вітрів, що з'єднує води трьох Океанів) або стікання води з тих ділянок океану, де її рівень вищий (пасатні течії наганяють у Мексиканську затоку та Флоридську протоку воду, що прямує на північ уздовж узбережжя Північної Америки, так утворюється потужна течія Гольфстрім; продовженням Гольфстріму є Північноатлантична течія, що приносить теплі води до берегів Європи, яка впливає на клімат Європи, робить його теплішим).
Розрізняють теплі течії (температура води течії вища від температури оточуючих її океанічних вод; Гольфстрім, пасатні течії; напрямки на картах позначаються червоними стрілками) й холодні (температура води течії нижча від температури оточуючих її океанічних вод; Лабрадорська й течія Західних Вітрів; напрямки на картах позначаються синіми стрілками) течії.
Значення течій. Течії переносять тепло, корм для живих організмів, є шляхами міграції риб і морських тварин, впливають на клімат узбережжя.
Абель Тасман (Абель Янсзон Тасман) в 1642 году открыл большой остров, который назвал Землей Ван-Димена (в 1856 году остров переименован в о. Тасмания). В этом же плавании был открыт о. Южный (который относится к Новой Зеландии) и о. Фиджи. В 1643-1644 годах Тасман вдоль западных берегов Новой Гвинеи и северного побережья Австралии, в результате чего была впервые нанесена на карту значительная часть побережья северной Австралии. Считается, что данные, собранные во время его экспедиций к берегам Австралии доказать, что Австралия является отдельным континентом.
Экспедиция Джеймса Кука в 1770 году доказала, что Новая Зеландия — это два самостоятельных острова, разделенные узким проливом (проливом Кука), а не часть неизвестного материка, как было принято считать ранее. Также был открыт пролив между Австралией и Новой Гвинеей, и залив Ботани (или Ботанический залив), в котором экспедиция собрала множество биологических образцов. Благодаря Джеймсу Куку на карту было нанесено восточное побережье Австралии, до того времени совершенно не исследованного.
Николай Николаевич Миклухо-Маклай - этнограф, антрополог, биолог и путешественник. Конец 70-х – 80-е годы 19 века изучал коренное население Австралии и Океании, в том числе папуасов северо-восточного берега Новой Гвинеи. После исследования аборигенов Миклухо-Маклай согласился с Томасом Гексли, который первым выделил австралоидов в отдельную расу.
В «Проекте развития» Миклухо-Маклай главной своей задачей заявлял достижение более высокой ступени самоуправления на основе уже существующих местных обычаев. Из изолированных до того времени деревень планировалось организовать Большой Совет, членами которого были бы самые авторитетные старейшины деревень, но внутренние дела каждой деревни оставались бы в ведении традиционных советов. В качестве первоочередной задачи выдвигалось строительство школ, пристаней, дорог и мостов, а также всемерное развитие местной экономики. На себя Миклухо-Маклай возлагал обязанности консультанта Большого Совета и министра иностранных дел.
Призвал основать и основал в Сиднее биологическую станцию и Австралазийскую биологическую ассоциацию, которая должна была открывать новые станции в Австралии и Новой Зеландии, координировать исследования во всём регионе южного Тихого океана. К сожалению, Ассоциация просуществовала только до отъезда учёного в Россию.
