Крайні точки: пн – 51°41’пн ш поблизу с. Делета Коростенського району (раніше – Овруцький), пд – 49°35’ пн ш поблизу села Сахни Бердичівського району (раніше – Ружинський), Зх – 27°11’
сх д поблизу села Повчине Звягельського району, сх – 29°43’ сх д поблизу села Ставище
Житомирського району (раніше – Попільнянський)

Загальні відомості[ред.  •  ред. код]

євразія винятково багата на різноманітні  корисні копалини. на її території є великі родовища  кам'яного вугілля,  нафти,  природного газу, значні запаси  руд чорних  і кольорових металів, чимало місць, де добувають  золото  і  коштовне каміння. різноманітність мінеральних багатств материка обумовлена величезними розмірами, складною будовою земної кори євразії.

родовища та басейни[ред.  •  ред. код] вугілля, нафта та газ[ред.  •  ред. код]

родовища кам'яного вугілля на території євразії знаходяться у передгірних і міжгірських прогинах  палеозойської ери  (донецький басейн  в україні,  карагандинський  — у казахстані,  печорський басейн  — у росії,  рурський  — у німеччині та і на сході євразії найбільші басейни вугілля відкриті у межах  індостанської  і китайської платформ. крупні буровугільні басейни  —  кузнецький  (кузбас) і  кансько-ачинський  — у  сибіру. родовища нафти і природного газу зосереджені у прогинах земної кори, що заповнені осадовими . два найбільших нафтогазоносних басейни землі знаходяться на месопотамській низовині і західносибірській рівнині. є родовища нафти і газу на аравійському півострові і східноєвропейській рівнині.

руди[ред.  •  ред. код]

велика частина родовищ різних руд, що пов'язані з  магматичними  і  метаморфічними гірськими , розташована у кристалічному і давніх платформ, а також там, де в гірських хребтах на поверхню виходять магматичні і метаморфічні породи. світове значення мають  залізні руди  курської магнітної аномалії  (кма),  криворізький  і  лотаринзький басейни залізних руд, марганцевий нікопольський басейн, залізні руди індостану і північно-східного китаю. через південний китай, півострови індокитай і малакка та острови малайського архіпелагу смугою тягнуться родовища руд  кольорових металів, таких як  олово  і  вольфрам, що утворюють так званий олов'яно-вольфрамовий пояс. у азіатській частині материка зустрічається золото. на уралі відомі родовища кольорових металів, у складчастих горах на півночі і на півдні європи є поклади  поліметалів,  ртуті,  алюмінієвих  і  уранових руд.

інші родовища[ред.  •  ред. код]

родовища  кам'яної  і  калійної солей  утворилися у мілководних басейнах  — озерах і неглибоких морях. іранське нагір'я відоме найбагатшими запасами  сірки. в українському передкарпатті знаходяться унікальні родовища самородної сірки. на півострові індостан, острові шрі-ланка є родовища  алмазів, різних дорогоцінних каменів. у багатьох місцях євразії є родовища різноманітних будівельних матеріалів (мармур,  граніт  та і у азії знаходяться родовища граніту, селітри. осадове походження мають  боксити, родовища яких розташовані уздовж альп, на південь від карпат і на півострові індокитай.

Климат на планете меняется постоянно. Главным образом его формирует Солнце. Из-за неравномерности нагревания земной поверхности возникают ветры и океанические течения. Повышенная солнечная активность сопровождается магнитными бурями и заметным повышением температуры воздуха на планете. Климат зависит также от изменений, происходящих с орбитой Земли, ее магнитным полем. Увеличивается сейсмоактивность планеты, активизируется вулканическая деятельность, меняются очертания материков и океанов. Все перечисленное является естественными причинами изменения климата. До некоторых пор только эти факторы и были определяющими. Сюда же можно отнести долговременные климатические циклы такие, как ледниковые периоды. Ориентируясь на солнечную и вулканическую активность, учитывая, что первая ведет к повышению температуры, а вторая – к снижению, можно найти объяснение половины температурных сдвигов до 1950 года. Но за последние два столетия к естественным причинам происходящих климатических изменений добавился еще один фактор. Он является антропогенным, т.е. появившимся в результате деятельности человека. Основное его воздействие - это прогрессирующий парниковый эффект. Его влияние оценивается в 8 раз сильнее влияния колебаний солнечной активности. Именно этим так обеспокоены ученые, общественность и главы государств.Парниковый эффект легко наблюдать в теплицах или парниках. Внутри этих помещений гораздо теплее и более влажно, чем снаружи. То же самое происходит и в масштабах всей планеты. Солнечная энергия проходит через атмосферу и нагревает поверхность Земли. Но та тепловая энергия, которую излучает планета, не может своевременно проникнуть в космос, т.к. атмосфера задерживает ее, подобно полиэтилену в теплице. Вот и возникает эффект парника. Причина этого явления - наличие в атмосфере планеты газов, которые называются «парниковыми» или «тепличными». В атмосфере парниковые газы присутствовали с момента ее образования. Составляли они всего около 0,1%. Этого оказалось достаточным, чтобы возник естественный парниковый эффект, влияющий на тепловой баланс Земли и обеспечивающий уровень, пригодный для жизни. Если бы не он, средняя температура поверхности Земли была бы на 30оС ниже, т.е. не +14оС, как на данный момент, а -17оС.Естественный парниковый эффект и круговорот воды в природе поддерживают жизнь не планете. Антропогенное же увеличение парниковых газов в атмосфере ведет к усилению этого явления и нарушению баланса тепла на Земле. Это происходило последние двести лет развития цивилизации и происходит сейчас. Созданная ею промышленность, автомобильные выхлопы и многое другое выбрасывают в атмосферу огромное количество парниковых газов, а точнее около 22 млрд тонн в год. В связи с этим происходит глобальное потепление, которое вызывает изменение среднегодовой температуры воздуха. За последние сто лет средняя температура Земли выросла на 1оС. Кажется, что не так уж и много. Но этого градуса оказалось вполне достаточным для таяния полярных льдов и ощутимого повышения уровня мирового океана, что, естественно, ведет к определенным последствиям. Существуют процессы, которые можно легко запустить, но впоследствии трудно остановить. К примеру, результатом таяния вечной мерзлоты субарктики стало попадание в атмосферу планеты огромного количества метана. Парниковый эффект усиливается. А пресная вода тающих льдов изменяет теплое течение Гольфстрим, что в свою очередь изменит климат Европы. Понятно, что все эти процессы не могут носить локальный характер. Это коснется всего человечества. Настал момент понять, что планета – живое существо. Она дышит и развивается, излучает и взаимодействует с другими элементами Вселенной. Нельзя истощать ее недра и загрязнять океан, нельзя ради сомнительного удовольствия рубить девственные леса и делить неделимое!
Остальное я не знаю.