Чем объяснить разницу в замерзании морей тихого и атлантического, океанов у берегов северной америки, а также зимнюю положительную аномалию температур севернее 40 параллели и отрицательную - ha югу от той же параллели? ​

Відповідь:

У піщаних ґрунтах (легких) переважає високий вміст піску, невелика частка глинистих мінералів і низький вміст гумусу.

Глинисті ґрунти (важкі) – дуже щільні, в’язкі, легко злипаються, важкі, складнооброблювані. При перекопуванні такі землі не кришаться, а утворюють великі грудочки, які дуже важко зламати і подрібнити. Глинисті види ґрунтів погано пропускають воду і не утворюють розвиненої капілярної системи, внаслідок чого коріння рослин трудом отримують вологу, необхідну для їх життя.

Кам’янисті ґрунти за визначенням зустрічаються на схилах пагорбів і гір.

Торф’яно-болотні ґрунти складаються з багатих азотом органічних речовин, які часто недоступні для рослин. Ці землі мають критично мало фосфору і мало калію.

Супіщані ґрунти мають багато ознак піщаної землі, але в більш збалансованому співвідношенні, сприятливому в усіх відношеннях для вирощування рослин, будучи проміжним видом ґрунту.

Дерново-підзолисті ґрунти поширені переважно на Поліссі. Вони утворилися в умовах надмірного зволоження під мішаними та сосновими лісами.

Чорноземні ґрунти утворились в лісах в умовах недостатнього зволоження під степовою рослинністю. Це найпоширеніші в Україні типи ґрунтів що займають майже 65% території країни і є її національним багатством.  

Режим всех рек, входящих в систему Муррея — Дарлинга, крайне неравномерен. Питание их осуществляется главным образом за счет дождевых осадков, а в некоторой степени и за счет снегов, выпадающих в Австралийских Альпах. Поэтому максимум расхода приходится на лето, когда уровень рек Муррея и Дарлинга повышается и они разливаются по плоской низменной равнине, производя иногда разрушительные наводнения. При этом реки переносят огромное количество обломочного материала и отлагают вдоль русел валы, часто препятствующие впадению притоков в главную реку.

Русла рек в пределах равнины очень извилисты и сопровождаются многочисленными протоками. Междуречье Муррея и Маррамбиджи, целиком сложенное речными наносами, во всех направлениях пересекается протоками и затапливается во время летних разливов.

В сухой зимний период реки бассейна Муррея сильно мелеют. Главная река значительно понижает свой уровень, но все же, как правило, на всем протяжении сохраняет непрерывный водоток. Только в годы «самых жестоких засух отдельные участки верхнего течения Муррея пересыхают совершенно.