Лісова і деревообробна промисловість - сукупність галузей, які здійснюють заготівлю, комплексну механічну і хімічну обробку та переробку деревини. З огляду на це, лісопромисловий комплекс включає лісозаготівельну, деревообробну (лісопильну, виробництво меблів, фанери тощо), целюлозно-паперову (виробництво целюлози, паперу, картону та ін.) і лісохімічну (виробництво деревного вугілля, метилового спирту, розчинів тощо) промисловість.
Вологі тропічні широколисті ліси дають зараз майже 50 % деревини, що заготовляється у світі. При цьому в загальній масі використовуваної деревини 55 % припадає на хвойні і 45 % - на листяні породи. Хвойні ліси — це джерело деревини "м'якої", а широколисті — "твердої".
Запаси деревини світу оцінені спеціалістами у 143 млрд м3. Щорічно у світі заготовляється близько 3,5 млрд м3 деревини, а обсяги лісозаготівель при цьому зростають на 50 млн м3. Отже, запаси лісу обмежені, а темпи вирубування зростають. Щороку Земля втрачає 12 млн гектарів лісів. Якщо така тенденція збережеться, то вже через півстоліття на земній кулі не залишиться лісів природного походження.
Характер сировини лісозаготівельної промисловості за останні десятиріччя докорінно змінився. Розширені плантаційні насадження, які замінили природні лісові масиви. Завдяки цьому тепер хвойною деревиною себе забезпечують Німеччина, Франція, Італія, Японія. До штучних насаджень приступили навіть Бразилія і Австралія.
Великими лісозаготівельними країнами є Канада і США. Близько 20 % світового обсягу заготовленої деревини припадає на Росію. Широкомасштабні лісозаготівлі ведуться також у країнах, що розвиваються.
Разом із тим за останнє десятиріччя географія лісозаготівель змінилась. Відомі на весь світ постачальники деревини, зокрема Скандинавські країни, нині імпортують ділову деревину, у тому числі тропічну. Наприклад, Норвегія освоює переробку евкаліпту. Адже у світі існує високий попит на тропічну кольорову сировину (деревину), яку широко використовують для меблевої промисловості і внутрішніх оздоблювальних робіт.
Важливим етапом використання деревини вважається її механічна переробка, зокрема виробництво пиломатеріалів. Щорічно у світі виробляється 500 млн м3 пиломатеріалів. У першу десятку країн, що найбільше виробляють пиломатеріалів, входять США, Канада, Росія, Японія, Китай, Бразилія, Індія, Німеччина, Франція, Швеція.
За масштабами хімічної переробки деревини лідирують дві країни - США і Канада. Вони посідають перші два місця у світі, виробляючи разом половину целюлози (близько 80 млн т). Провідні позиції мають також Японія, Швеція, Фінляндія, Китай, Росія, Бразилія. Так само США є світовим лідером і щодо загального виробництва паперу і картону, а їхні найближчі конкуренти - Японія і Китай. Утім, якщо здійснити перерахунок на одного мешканця, то на першому місці за кількістю виробництва паперу і картону перебувають Фінляндія, Швеція і Канада.
Головними експортерами та імпортерами лісовоі і лісопаперової продукції були і залишаються економічно розвинуті країни.
Джерела інформації:
1.Пестушко В.Ю., Уварова Г.Ш. Географія: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: Рівень стандарту, академічний рівень. - К.: Генеза, 2010. - 304 с.: іл.
2. Масляк П.О., Дахно І.І. Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч.закл./ За ред. П.О.Масляка. - К.: Вежа, 2003. - 280 с.: іл.
3. Топузов О.М., Тименко Л.В. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закладів. - К.: Зодіак-ЕКО, 2005. - 208 с.: іл.
Объяснение:
западно-сибирская равнина — одна из самых больших аккумулятивных низменных равнин земного шара. она простирается от берегов карского моря до степей казахстана и от урала на западе до среднесибирского плоскогорья на востоке. равнина имеет в плане форму суживающейся к северу трапеции: расстояние от южной ее границы до северной достигает почти 2500 км, ширина — от 800 до 1900 км, а площадь лишь немногим меньше 3 млн. км2.рельеф западно-сибирской равнины — один из самых однородных в мире. занимая площадь в 2,6 млн км², западно-сибирская равнина протянулась с с запада на восток, от урала до енисея, на 1900 км, севера на юг, от северного ледовитого океана до алтайских гор, — на 2400 км. лишь на крайнем юге высоты превышают 200 м; подавляющая часть равнины имеет высоту менее 100 м над уровнем моря; преобладает аллювиально-озёрный и аккумулятивный рельеф (на юге также денудационный). такие характерные для западной сибири черты рельефа, как обширные поймы и огромные болота, особенно распространены в северной части равнины; рельеф к северу от широтного участка реки обь сформирован под влиянием трансгрессий моря и ледников.
на северо-западе и на северо-востоке западно-сибирской равнины рельеф аккумулятивный ледниковый, образованный ледниками, спускавшимися с гор северного урала и плато путорана. долины крупных рек террасированы. на полуостровах ямал и гыдан — эоловые дюны. относительно возвышенные и сухие территории, где основная часть населения западной сибири, расположены к югу от 55 °c.ш.дифференцированные опускания западно-сибирской плиты в мезозое и кайнозое обусловили преобладание в ее пределах процессов аккумуляции рыхлых отложений, мощный покров которых нивелирует неровности поверхности герцинского . поэтому современная западно-сибирская равнина отличается в целом плоской поверхностью. однако она не может рассматриваться в качестве однообразной низменности, как это еще недавно считалось. в целом территория западной сибири имеет вогнутую форму. самые пониженные ее участки (50-100 м) располагаются преимущественно в центральной (кондинская и среднеобская низменности) и северной (нижнеобская, надымская и пурская низменности) частях страны. вдоль западной, южной и восточной окраин протягиваются невысокие (до 200-250 м) возвышенности: северо-сосьвинская, туринская, ишимская, приобское и чулымо-енисейское плато, кетско-тымская, верхнетазовская, нижнеенисейская. отчетливо выраженную полосу возвышенностей образуют во внутренней части равнины сибирские увалы (средняя высота — 140-150 м), простирающиеся с запада от оби на восток до енисея, и параллельная им васюганская равнина.
некоторые орографические элементы западно-сибирской равнины соответствуют геологическим структурам: пологим антиклинальным поднятиям отвечают, например, возвышенности верхнетазовская и люлимвор, а барабинская и кондинская низменности к синеклизам плиты. однако в западной сибири нередки и несогласные (инверсионные) морфоструктуры. к ним относятся, например, васюганская равнина, сформировавшаяся на месте пологой синеклизы, и чулымо-енисейское плато, располагающееся в зоне прогиба .
