Океанічні течії - горизонтальне переміщення води в певному напрямку, головною причиною утворення якого є постійні вітри (своєрідні річки в океані, що течуть серед менш рухливих вод; ширина цих потоків може сягати тисячі кілометрів, довжина — багатьох тисяч кілометрів; вітри пасати, які постійно дмуть від північного й південного тропіків до екватора, формують в Атлантичному й Тихому океанах Північну та Південну пасатні течії, які перетинають океани із заходу на схід; постійні вітри, що із заходу на схід у помірних широтах, зумовлюють виникнення Північноатлантичної й Північнотихоокеанської течій; у Південній півкулі під впливом вітрів утворюється найпотужніша на Землі течія Західних Вітрів, що з'єднує води трьох Океанів) або стікання води з тих ділянок океану, де її рівень вищий (пасатні течії наганяють у Мексиканську затоку та Флоридську протоку воду, що прямує на північ уздовж узбережжя Північної Америки, так утворюється потужна течія Гольфстрім; продовженням Гольфстріму є Північноатлантична течія, що приносить теплі води до берегів Європи, яка впливає на клімат Європи, робить його теплішим).
Розрізняють теплі течії (температура води течії вища від температури оточуючих її океанічних вод; Гольфстрім, пасатні течії; напрямки на картах позначаються червоними стрілками) й холодні (температура води течії нижча від температури оточуючих її океанічних вод; Лабрадорська й течія Західних Вітрів; напрямки на картах позначаються синіми стрілками) течії.
Значення течій. Течії переносять тепло, корм для живих організмів, є шляхами міграції риб і морських тварин, впливають на клімат узбережжя.
Көктем - жауын жауып, табиғаттың көкке оранып құбылатын әдемі мезгіл. Жауыннан кейін көрінетін кемпірқосақтың шығуы да ерекше құбылыс. Осы кемпірқосақтың қалай пайда болатынын физикалық тұрғыдан біле жүрейік.
Біз күн сәулесін жарық сәулесінің ағыны ретінде көреміз. Шын мәнінде күн сәулесінде табиғаттағы түстердің барлығы бар. Сабын көпіршігін үрлеген кезде, оған күн сәулесі түссе әр түрлі түстерге құбылатын бәріміз білеміз. Өйткені, жарық сәулесі шыны немесе мөлдір қабаттан өткенде көптеген түстерге (сары, жасыл, қызыл, қызғылт сары, көк, көгілдір) ыдырайды да, кемпірқосақ тәрізді түске айналады. Жарық сәулесін құрамдас түрлі түстерге бөлетін затты «призма» деп атаймыз. Сол призмадан немесе басқа бір мөлдір денеден өткен жіңішке ақ жарық шоғы «спектр» деп аталатын түрлі-түсті жолақтарға жіктеледі.
