ответ:І справді цікаве питання, хоча якщо прийняти до уваги гіпотезу, буцімто саме з Африки пішло людство, то тоді питання це втрачає свій сенс, бо Африка була відома завжди. І дійсно північна Африка, а саме давня єгипетська цивілізація стоїть у витоків нашої сучасної європейської цивілізації – саме з давнього Єгипту черпали своє натхнення античні греки, які створили не менш прекрасну культуру, яку потім у них перейняли римляни. Але здавна була відома лише Північна Африка, в той час як решта чималих територій цього континенту на протязі довгих віків були покриті пеленою невідомості.
Першими європейцями, які потрапили далі, ніж територія Північної Африки були португальці, отже їх можна і вважати першовідкривачами африканського континенту. У 1415 р. кораблі Генріха Мореплавця досягли мису Боядора (Західна Африка), а через 19 років, у 1434 р. ще один португальський мореплавець Жиль Еанес проплив ще далі, минувши мис Боядора, до слова дуже небезпечний через чисельні рифи то водовороти, на яких загинуло чимало кораблів.
У 1484 році португальський мореплавець Дієго Као першим з європейців перетнув екватор та доплив до Південної Африки. Його справу продовжив Бартоломео Діас, який у 1486 вперше обігнув Африку, відкрив мис Доброї Надії (найпівденіша точка Африки), потрапив у Східну Африку. Побережжя Східної Африки після нього на протязі цілих десяти років досліджував ще один славетний португальський мореплавець – Васко де Гама, який й першим з європейців таки дістався Індії морським шляхом (чого свого часу так хотів досягнути Колумб, а натомість відрив Америку).
Слідом за португальцями дослідженням Африки активно зайнялись англійці, за ними французи, потім німці. Особливо сприяло цьому навіть створення у Лондоні спеціального королівського африканського товариства, яке займалось спорядженням дослідницьких експедицій до Африки. До слова такі експедицій були вельми дорогими, тому їх частенько спонсорували королівські двори Європи.
Оскільки більшість африканських експедицій було зроблено мореплавцями, найкраще вивченими лишались лише прибережні африканські території, в той час як глибина «чорного материку» і далі лишалась terra incognita. Її активним дослідженням зайнялись лишень у 19-му столітті, найбільша заслуга тут належить славетному англійському мандрівнику Давиду Лівінгстону (1813-1873) який у своїх мандрівках першим з людей перетнув Африку із сходу на захід, від Індійського океану до Атлантичного, попутно відривши чимало цікавих місць, як от скажімо, водоспад Вікторія, названий Давидом Лівінгстоном так на честь англійської королеви Вікторії.
Объяснение:
Самая молодая горная система, расположилась она между тремя морями: Каспийским, Азовским и Черным. Кавказский рельеф очень разнообразен: крутые скалистые вершины, покрытые ледниками, сменяются чуть пологими склонами, заросшими густыми лесами. Альпийские луга плавно переходят в ковыльные степи, а роскошные сады и виноградники Черноземья соседствуют с засушливыми участками. Кавказские горы состоят из двух систем: Большой Кавказ и Малый.По количеству ледников эти вершины – чемпионы. Талые воды с них питают горные речки, славящиеся своим «буйным» нравом. Самые известные из них – Терек и Кубань. В горах и предгорьях бьют минеральные ключи.
Несмотря на наличие ледников, погодные условия здесь мягкие и теплые. Бархатное лето длится до полугода, зима, напротив, довольно короткая. Такие условия привлекают туристов. Здесь расположено большое количество курортов. Большой Кавказ объединяет Центральную, Западную и Восточную части. А самые крупные горы региона Эльбрус и Казбек являются целью альпинистов со всего мира.Флора, фауна, полезные ископаемые КавказаРастения и животные Кавказа из-за разности ландшафта и климатических условий, делятся по местам обитания. В горах можно встретить горных козлов, серну, рысь, медведя, а на равнине живут кабаны, лисы, волки и степные птицы.
 Кавказские горы – крупная горная система Европы и России. Славятся эти края и полезными ископаемыми. Здесь имеются богатые залежи цветных металлов и руд, нефтяные и газовые месторождения. В горах добывается мрамор и известняк.Уральские горыКаменный пояс, делящий Россию на Европу и Азию, протянулся с севера на юг. Данная горная система России имеет длину около 2400 км. Могучий Уральский хребет очень старый. Несмотря на возраст, этот кряж до сих пор поражает своим величием и статностью. Наивысшая точка – гора Народная, находится на приполярном Урале.
Своим промышленным, экономическим ростом регион обязан купцам Демидовым. С благословения Петра I, деятельные предприниматели в короткие сроки создали в крае оружейное и горнодобывающее производство. И по сей день Урал является крупным промышленным районом.Своей длиной Уральская горная система России пересекает несколько климатических зон: от полярных до умеренных. Погодный фон, в основном, континентальный. Зима морозная, продолжительная, со снегом. Лето по теплу умеренное.
