Ивые организмы – обитали почвы В почве живут различные живые организмы – бактерии, микроскопические грибы, мелкие животные. Жизнь в почве связана с отсутствием света, трудностями передвижения, большой влажностью или недостатком воды, большим количеством отмирающих корней растений и растительных остатков на ее поверхности. У живущих в почве живых организмов имеются различные при к почвенной среде. У крота, например, передние ноги короткие и обращены не вниз, как у наземных зверьков, а в стороны: широкие кисти повернуты назад. Пальцы с крепкими острыми когтями соединены кожистой перепонкой. Такими ногами крот легко разрыхляет почву и делает в ней норы. Глаза у крота недоразвиты и скрыты шерстью. Ими он отличает лишь свет от тьмы. У насекомого медведки передние ноги, как у крота, копательные, а глаза развиты хуже, чем у майского жука. Кроты и медведки постоянно живут в почве. Они могут уходить из слоев, в которых создаются неблагоприятные условия жизни, в другие слои почвы. В засуху и к зиме они перебираются в более глубокие слои. В отличие от них суслики, сурки, барсуки, кролики кормятся на поверхности почвы, а в норах, которые они делают в почве, размножаются, от опасности и непогоды. У растений развились при в том числе и корневых систем, у сухости или влажности почвы. На почвах с недостатком влаги растения образуют мощные корни, достигающие подземных вод. У верблюжьей колючки, растущей в пустынях, корни уходят на глубину до 20 м. У растений, произрастающих в сильно увлажненных местах, корни располагаются близко к поверхности почвы, так как в более глубоких слоях, где вода вытесняет весь воздух, корням растений не хватает воздуха. В почве постоянно обитает множество беспозвоночных животных – муравьи, многоножки, черви, клещи, жуки личинки жуков и мух, слизни и др. Все они по-своему при к жизни в почвенной среде и играют важную роль в процессах почвообразования. Среди них наибольшую массу составляют дождевые (земляные) черви. Общая масса дождевых червей Земли в 10 раз больше массы всего человечества!
Крім Польщі та Литви, на українські землі зазіхали Угорщина, Османська імперія та Московська держава.
Поступове захоплення Закарпаття Угорським королівством розпочалося в 30-х pp. XI ст., коли до його складу було включено північну частину краю. У XII ст. така ж доля спіткала весь край (нетривалий час Закарпаття було під контролем галицько-волинських князів). Від цього часу правителі Угорщини почали титулуватися "князями русинів".
Закарпаття у складі Угорського королівства поділялося на адміністративно- територіальні одиниці – комітати (жупи), які очолювали ішпани (жупани) – намісники, яких призначав король.
Король щедро роздавав землі краю угорським дворянам, католицьким храмам і русинській знаті, яка мадяризувалася (переймала угорську мову, культуру і переходила в католицтво). Угорці-землевласники переселяли в новопридбані маєтки угорських селян, а русинів витісняли в гірські райони з неродючими ґрунтами. Місцеве населення було закріпачено, позбавлено будь-яких прав і свобод.
Незадоволені існуючими порядками, селяни-русини неодноразово піднімали повстання, зокрема у 1315 та 1320 pp. на Закарпатті повстання проти угорської влади. Селяни і міщани краю разом з угорцями брали участь у повстанні 1514 р., очолюваному Дьєрдем Дожем. Проте всі виступи були жорстоко придушені.
Поразка угорсько-чеської армії у битві з турками під Могачем у 1526 р. спричинила розподіл Угорщини між Туреччиною, Трансильванією та Австрією. Східну частину Закарпаття отримала Трансільванія, а західну – Австрія. Упродовж наступних десятиліть закарпатські землі стали ареною постійної боротьби, що завдавало краю великих втрат.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
