Мага́дха (санскр. मगध) — древняя страна и историческая область в Индии, упоминаемая ещё в Рамаяне и Махабхарате, управлялась царями-буддистами. За долгую историю Индии сменялось множество династий Магадхи (Шайшунага, Нанда и др.). Магадха входила в список шестнадцати махаджанапад — больших государств в буддийских и джайнских источниках. Царь Бимбисара (543—491 до н. э.) из династии Харьянка, живший во времена Будды развитию буддизма и хорошо относился к джайнизму.
Образование Магадхи, по сведению в ведических текстах, произошло около 600 года до н. э. Самое раннее упоминание Магадхи происходит в Атхарваведе, где они перечисляются наряду с ангами, гандхари и муджаватами. Ядром королевства была область Бихара к югу от Ганга; его первой столицей была Раджагриха (современный Раджгир), затем Паталипутра (современная Патна). Магадха расширилась, когда была присоединена большая часть Бихара и Бенгалии с завоеванием Конфедерации Ваджжи и Анги. В конечном итоге королевство Магадха охватило Бихар, Джаркханд, Ориссу, Западную Бенгалию, восточный Уттар-Прадеш и районы современных Бангладеш и Непала.
Перша російська революція почалася з «Кривавої неділі». На початку січня 1905 р. приблизно 20 тис. робітників зі своїми сім'ями почали рух з околиць Петербурга в центр. Ця демонстрація більше нагадувала хресну ходу з іконами і молитвами. Робочі несли імператору петицію про утиски та зловживання начальства. Сам цар Микола ІІ в уявленн був добрим і чуйним не знав про всі біди народу. Однак, він наказав розігнати демонстрацію. Військові відкрили вогонь по протестувальниках.
Це стало приводом для революції, що тривала з 1905 по 1907 рік. Російську імперію паралізували масові страйки робітників, тобто організована відмова виконувати свої обов'язки.
По всій імперії зупинялися заводи і залізниця. Селяни почали самовільно захоплювати ліси та нападати на поміщицькі маєтки. Повстання на знаменитому броненосці «Потьомкін» розпочали військові Чорноморського флоту. Ініціативу підхопив батальйон саперів у Києві. Революція, яку Микола ІІ сподівався рішучими діями придушити в зародку, вибухнула з нечуваною силою.
Перша причина початку революції 1905-1907 років — економічна ситуація в країні. У 1900-1903 рр. сталась економічна криза. За попередні тридцять років, нагадаю внаслідок промислового перевороту, коли працю людей почали масово заміняти машинами, в Україні набудували багато фабрик і заводів (явище яке ми називали індустріалізацією). Насамперед, це відбувалося на місцях покладів вугілля, заліза та нафти.
Справи йшли добре. Занадто добре. Настав момент, коли почали виробляти так багато продукції, що ніхто вже не міг її купити (криза перевиробництва). Виробники були змушені знижувати ціни на власну продукцію, аж поки не пускали все по вітру. Мальків поглинули великі акули бізнесу. Так творилися монополії — великі гравці на ринку, що контролювали більше третини виробництва певного продукту.
Скорочення виробництва вело до звільнення робітників, або погіршення і так не надто хороших умов праці. На початку ХХ століття нормальною практикою був 12-годинний робочий день. Логічно, що однією з основних вимог революції стало введення 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати та покращення умов праці.
