В примере выше логическим выражением является n < 100. Если оно возвращает истину, то выполнится строчка кода b = n + a. Если логическое выражение ложно, то выражение b = n + a не выполнится.
Данный пример вырван из контекста и сам по-себе не является рабочим. Полная версия программы могла бы выглядеть так:
b = 0
a = 50
n = 98
if n < 100:
b = n + a
print(b)
Последняя строчка кода print(b) уже не относится к условному оператору, что обозначено отсутствием перед ней отступа. Она не является вложенной в условный оператор, значит, не принадлежит ему.
Поскольку переменная n равна 98, а это меньше 100, то b станет равной 148-ми. Это значение будет выведено на экран. Если переменная n изначально была бы связана, например, со значением 101, то на экран был бы выведен 0. При n, равной 101, логическое выражение в заголовке условного оператора вернуло бы ложь. Значит, тело не было бы выполнено, и переменная b не изменилась бы.
Структуру программы можно изобразить следующим образом:
Основная ветка программы выполняется всегда, а вложенный код лишь тогда, когда в темно-зеленой строчке, обозначающей заголовок условного оператора, случается истина.
Для небольших программ иногда чертят так называемые блок-схемы, отражающие алгоритм выполнения. В языке блок-схем определенные конструкции обозначаются своими фигурами. Так блок действий обозначается прямоугольником, а логическое выражение – ромбом. Для кода выше блок-схема может выглядеть так:
Блок-схема оператора if
Условный оператор может включать не одну ветку, а две, реализуя тем самым полноценное ветвление.
Блок-схема конструкции if-else
В случае возврата логическим выражением False поток выполнения программы не возвращается сразу в основную ветку. На случай False существует другой вложенный код, отличный от случая True. Другими словами, встретившись с расширенной версией условного оператора, поток выполнения программы не вернется в основную ветку, не выполнив хоть какой-нибудь вложенный код.
В языках программирования разделение на две ветви достигается с добавления блока else, получается так называемое if–else (если-иначе). Синтаксис выглядит примерно так:
if логическое_выражение {
выражение 1;
выражение 2;
…
}
else {
выражение 3;
…
}
Если условие при инструкции if оказывается ложным, то выполняется блок кода при инструкции else. Ситуация, при которой бы выполнились обе ветви, невозможна. Либо код, принадлежащий if, либо код, принадлежащий еlse. Никак иначе. В заголовке else никогда не бывает логического выражения.
Пример кода с веткой else на языке программирования Python:
tovar1 = 50
tovar2 = 32
if tovar1 + tovar2 > 99 :
print("99 рублей недостаточно")
else:
print("Чек оплачен")
Следует иметь в виду, что логическое выражение при if может выглядеть "нестандартно", т. е. не так просто, как a > b и тому подобное. Там может стоять просто одна переменная, число, слово True или False, а также сложное логическое выражение, когда два простых соединяются через логически И или ИЛИ.
a = ?
if a:
a = 1
Если вместо знака вопроса будет стоять 0, то с логической точки зрения это False, значит выражение в if не будет выполнено. Если a будет связано с любым другим числом, то оно будет расцениваться как True, и тело условного оператора выполнится. Другой пример:
a = 5 > 0
if a:
print(a)
Здесь a уже связана с булевым значением. В данном случае это True. Отметим, что в выражении a = 5 > 0 присваивание выполняется после оператора сравнения, так что подвыражение 5 > 0 выполнится первым, после чего его результат будет присвоен переменной a. На будущее, если вы сомневаетесь в последовательности выполнения операторов, используйте скобки, например так: a = (5 > 0).
Третий пример:
if a > 0 and a < b:
print(b - a)
Тут, чтобы вложенный код выполнился, a должно быть больше нуля и одновременно меньше b. Также в Питоне, в отличие от других языков программирования, позволительна такая сокращенная запись сложного логического выражения:
if 0 < a < b:
print(b - a)
ответ:
гіпермаркет знань> > інформатика> > інформатика 8 клас> > інформатика: основні способу пошуку інформації в інтернеті. добірки посилань, пошукові каталоги та пошукові системи, їх використання для пошуку. метапошукові системи.
основні способу пошуку інформації в інтернеті. добірки посилань, пошукові каталоги та пошукові системи, їх використання для пошуку. метапошукові системи.
пошук в інтернеті
1. як можна знайти потрібну книгу у книгосховищі?
2. як знайти довідкову інформацію в текстовому редакторі word?
пошук інформації — одне із завдань, яке найчастіше доводиться вирішувати будь-якому користувачу інтернету. але знайти у великій кількості сайтів і веб-сторінок необхідну і точну інформацію та потрібні ресурси — дуже непросто. тому ви повинні вміти використовувати різні способи пошуку інформації, правильно формулювати запити й критично оцінювати знайдену інформацію.
інформаційний пошук - це процес пошуку інформації з певної теми.
основним завданням інформаційного пошуку є швидке і точне знаходження необхідної інформації.
до основних способів пошуку в інтернеті належать:
1. вказівка (зазначення) адреси веб-сторінки. це найшвидший спосіб пошуку. його слід використовувати в тому випадку, коли точно відома адреса сторінки.
2. переміщення за гіперпосилань. з його можна переходити зі сторінки на сторінку, шукаючи потрібну інформацію. недоліком цього способу пошуку є те, що, користуючись гіпертекстовими посиланнями, можна нескінченно довго подорожувати інтернетом. враховуючи те, що в інтернеті створені мільйони веб-сторінок, знайти потрібну інформацію таким способом не завжди вдається.
3. використання спеціальних інструментів пошуку — добірок посилань, пошукових каталогів та систем, метапошуку. ці інструменти мають спеціальні засоби організації пошуку що забезпечує ефективний пошук потрібної інформації в інтернеті.
знайдену в результаті пошуку інформацію обов'язково потрібно проаналізувати. ви повинні розуміти, що інформація, яка знаходиться в інтернеті, не завжди достовірна, може бути застарілою, містити помилки. тому перед використанням знайденої інформації з'ясуйте:
коли сайт був створений і як часто поновлюються повідомлення на ньому;
кому належить сайт — приватній особі чи організації;
чи є посилання на джерела отримання повідомлень;
чи є зворотній зв'язок з адміністратором сайту або авторами статей.
звертаємо вашу увагу: при використанні матеріалів з інтернету, потрібно дотримуватися вимог авторського права: слід вказувати ім'я автора, повну назву й адресу публікації.
з першими двома способами пошуку ви вже ознайомилися, а третій — використання спеціальних інструментів пошуку — детально розберемо у наведеному нижче пункті.
добірки посилань
добірки посилань використовуються для пошуку інформації з конкретної теми. вони містять списки посилань на сайти, які у деяких випадках згруповані в рубрики. автори сайту вручну здійснюють занесення посилань до добірки.
наприклад, для пошуку матеріалів з історії україни ix—xviii ст. можна використо¬вувати сайт ізборник (litopys.org.ua/). на сайті створена електронна бібліотека давньої української літератури — добірка електронних документів за даною тематикою: літописи, хроніки та історичні документи. у верхній частині головної сторінки сайту є посилання (лінки) на сторінку, яка містить добірку посилань на інші джерела інформації із зазначеного історичного періоду.
объяснение:
