4.в чём заключалась битва за африку с 155 всеобщая ​

«Абсолютизм (от латинского absolutus — независимый, неограниченный), абсолютная монархия. Абсолютизм характеризуется тем, что глава государства, монарх, рассматривается как главный источник законодательной и исполнительной власти, которая осуществляется зависимым от него аппаратом; он устанавливает налоги и распоряжается государственными финансами. При абсолютизме достигается наибольшая степень государственной централизации, создаётся разветвлённый бюрократический аппарат (судебный, налоговый и т. д.), большая постоянная армия и полиция; деятельность типичных для сословной монархии органов сословного представительства или прекращается или теряет прежнее значение. Социальную опору абсолютизма составляет дворянство».

Эпоха просвещения (XVIII) вошла в историю как век разума. Разум и Просвещение — основные лозунги эпохи. В то же время это и «галантный век» (Франция). Франция стала гегемоном духовной жизни Евро­пы, а просветительские идеи охватили также Англию, Герма­нию, Италию, Россию. Кризис абсолютизма, буржуазные революции, распространение философских знаний подготови­ли рождение новой культуры. Это выражалось в новом пони­мании самого человека, которого, как считали просветители, можно изменить к лучшему. Отличительная черта идеологии Просвещения — надеж­на на человеческий разум и гармонию общества через просве­щение людей и развитие их творческого начала.

Греко-перські війни (500 до н. е. — 449 до н. е., з перервами) — війни між Персією та давньогрецькими містами-державами, що відстоювали свою незалежність. Приводом до війни була до військовими кораблями, надана Афінами та Еретрією з острова Евбеї 500 повсталим проти перського панування над грецькими полісами у Малій Азії.

Объяснение:

Основним джерелом з історії греко-перських воєн є «Історія» Геродота, що містить опис подій до 478 до н. е. включно. Про хід військових дій в середині V ст. до н. е. стисло повідомляє Фукідід в «Історії Пелопоннеської війни». Розповіді про окремі моменти війни зустрічаються в творах трагіка Есхіла і в «Афінській політії» Аристотеля. З пізніших істориків про цей період переповідає Діодор Сицилійський, а також Плутарх, що написав декілька біографій політичних і військових діячів того часу (Фемістокла, Арістіла, Кімона). Цікавий матеріал містять нечисленні написи, що відносяться до V ст. до н. е. Нарешті, в 1938—1939 рр. були проведені археологічні розкопки на полі бою при Фермопілах, що дали цінні відомості. Вельми цікаві також результати розкопок могильного пагорба на Марафонському полі в Аттиці (1940-ві роки XX століття).