Мене звуть Руслан. Мені 25 років. Я прокидаюся в своїй хатинці, що наполовину врита в землю, рано вранці, ледь тільки зійшло сонце. У мене немає великого достатку, я займаюся землеробством, а це означає, що на сніданок у мене сьогодні каша з ячменю, а вчора була юшка з гороху. Все це готує моя дружина Малуша в глиняному посуді на нашій широкій печі. У нас є трохи домашньої худоби: це вівці, кози (з їх вовни моя дружина пряде нитки для одягу), а також кури і качки. Але м'ясо ми їмо тільки по великих святах.
Час у поле, дружина залишається вдома на господарстві. Я вирощую льон, ячмінь, трохи пшениці, жито, овес, щоб було чим годувати сім'ю і домашніх тварин. Пашу сохою, обробляю землицю дерев'яною копалкою і мотикою.
Я багато встиг за довгий літній день, пора до рідного вогнища. Малуша подає мені рушник і поливає воду з горщика, я вмиваюся. Сідаю за стіл, де мене чекає окраєць свіжого житнього хліба і цілий глечик парного козячого молока.
Настав пізній вечір, але мені рано відпочивати, треба полагодити дещо з домашнього начиння, щоб завтра вранці почати новий трудовий день.
Год написания – Поход русского князя был совершен в 1185 году, год написания обычно отмечается этим же временем, иногда – несколько позже.
История создания – Загадочная история создания «Слова» имеет свою тайну: существует не одна версия его происхождения, главная в том, что «Слово» написал монах, бывший свидетелем событий, а вторая версия, что сказание создано дворянином Мусиным – Пушкиным.
Тема – Главной темой «Слова о полку Игореве» является патриотизм, именно на нем основан и сюжет произведения, и его основная мысль. И тема Родины, и природы, и героизма – все это посвящено патриотизму.
Композиция – Поэма начинается с вступления, в котором воспевается сказитель героев земли русской. Далее, поэма делится по частям: первая глава о походе Игоря, его поражении, о том, как князь оказывается в плену. Вторая часть – Святослав Всеволодович и его «золотое слово». Третья часть – плач Ярославны, и заключение – возвращение Игоря.
Жанр – Эпическая поэма.
