В 1871 году Отто фон Бисмарк стал первым канцлером Германской империи. Под его руководством Германия была объединена путем "революции сверху".
Во второй половине XIX века для многочисленных немецких государств остро встал вопрос о необходимости объединения. Вместо Священной Римской империи германской нации, распавшейся в 1806 году, в 1815 году возник Германский Союз, в который вошли 39 независимых государств. Ведущую роль в нем играла Австрия. Однако это не устраивало Пруссию. Конфликт между Веной и Берлином стал обостряться.
В 1862 году Бисмарк (Otto Eduard Leopold von Bismarck-Schönhausen) становится премьер-министром Пруссии. Именно с войн Бисмарк рассчитывает определить судьбу Германии. "Великие вопросы времени будут решаться не речами и резолюциями большинства, но железом и кровью", - считал он.
Соперничество между Австрией и Пруссией вылилось в 1866 году в открытую войну. Прусская армия быстро разбила австрийскую. Германский союз объявляется распущенным. Вместо него в 1867 году по инициативе Бисмарка создается новое объединение - Северогерманский союз, куда помимо Пруссии входят мелкие государства Северной Германии. Этот союз стал основой для создания империи во главе с Пруссией.
ерше повідомлення про скликання з'їзду було опубліковано 19 березня 1917 року у газеті «Вісти з Української Центральної Ради». 28 березня у газеті «Киевская мысль» були оприлюднені програма з'їзду та інструкція про вибори до нього, розроблені Михайлом Грушевським. З'їзд призначили на Великодні свята — 6,7,8 квітня (четвер, п'ятниця і субота великоднього тижня). Лідери Центральної Ради мали намір провести з'їзд на принципах територіального представництва за участю всіх регіонів України, щоби перетворити організацію на загальноукраїнську.
У своїй статті «На Всеукраїнський з'їзд», опублікованій 29 березня 1917 року, Михайло Грушевський помістив заклик до українців і неукраїнців «всіх областей, країв і закутків нашої національної території, що стоять на українській політичній платформі», взяти активну участь в його роботі, яка сприятиме успішному виконанню покладених на нього сподівань. Автор наголошував:
«Центральне завдання з'їзду — завершити нашу організацію. Центральна Рада, створена у Києві з представників усіх київських верств і доповнена делегатами організацій позакиївських, уже тепер, в своїм тимчасовім складі є признаним усім свідомим українством центральним українським урядом. З'їзд має дати йому останню форму, вибрати його в постійнім уже складі … одним словом, привести в систему і порядок всеукраїнську національну організацію»[1]
