Параграф 6 – это первый параграф в главе, посвященной Византии и славянам в 6-11 веках. В параграфе рассказывается о Византии при Юстиниане и борьбе империи с внешними врагами.
В 1 пункте параграфа – ” Особенности Византийской империи” рассказывается почему Византии удалось устоять под ударами варваров. Она включала в себя огромные территории с хорошо развитой экономикой и богатой и разнообразной культурой. Здесь сохранились крупные города, где было хорошо развито ремесленное производство. Византия контролировала пролив Босфор, который был точкой пересечения важнейших торговых путей.
Во 2 пункте параграфа рассказывается об особенностях государственной власти в Византии. Византийские императоры обладали всей полнотой власти, имели сильные армии, единую казну и управляли с преданных чиновников.
В 3 пункте параграфа рассказывается о Византии в период правления Юстиниана в 6 веке. Он считал, что единые законы и единая религия сделают государство богатым и непобедимым. Он издал сборник законов и боролся с язычеством.
В 4 пункте параграфа рассказывается о попытках Юстиниана восстановить прежнюю империю. На протяжении 20 лет его войска завоевывали Карфаген в Северной Африке, остров Сицилию, им даже удалось взять Рим. Было завоевано государство остготов и юго-западная часть Испании. Однако это привело к народным восстаниям в завоеванных землях. К тому же долгие войны вынудили повысить налоги, что вызвало недовольство населения Византии.
В 5 пункте параграфа рассказывается о том, что случилось с Византией после почти 40-летнего правления Юстиниана. На границах империи появляются славянские племена, которые сначала воюют с Византией, а затем постепенно начинают заселять ее территории и переходить на службу к императору. Позже империи начинают угрожать арабы. К 7 веку территория Византии уменьшилась в 2 раза.
Наприкінці 1923 р. повстанство як форма боротьби селян з радянською владою було остаточно розгромлено. У вересні 1923 р. на території України була зафіксована діяльність 56 загонів, з яких самі вважали себе політичними тільки 13. У січні 1924 р. їх залишилось 13 і 3. Незважаючи на воєнний розгром повстанського руху, більшовики були змушені прийняти селянські умови примирення: замінити продрозкладку продподатком і легалізувати товарно-грошові відносини.
МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1919–1939)
СРСР
Селянський повстанський рух
Голодомор 1921-1923
Форсована індустріалізація
Суцільна колективізація
Голодомор 1932-1933
Ліквідація УАПЦ
Політичні репресії в УРСР
Великий терор 1937-1938
ПОЛЬЩА
ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
РУМУНІЯ
ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА (1939–1945)
ВІЙНА ПІСЛЯ ВІЙНИ (1944–1953)
ХРУЩОВСЬКА "ВІДЛИГА" (1953–1964)
БРЕЖНЄВСЬКИЙ "ЗАСТІЙ" (1964–1986)
НА ШЛЯХУ ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ (1986–1991)
ПОВ'ЯЗАНІ ФОТО
Полковник армії УНР Федір Артеменко-«Орлик» Група співробітників ОДПУм. Гайворон, УСРР (тепер Кіровоградська область, Україна) Добровольчий загін одеських комсомольцівУРСР Члени Харківського повстанкомум. Харків, УСРР (тепер Україна) Більшовицькі війська в УкраїніУСРР (тепер Україна) Повстанці з Холодного Яру Київські чекістим. Київ, УСРР (тепер Україна) Генерал-хорунжий армії УНР Андрій Гулий-ГуленкоУРСР
ПОВ'ЯЗАНІ ДОКУМЕНТИ
Постанова відділу управління Остерського повітвиконкому про протидію бандитським і куркульським виступам Телеграма про підготовку повстання отаманами Завзятим і Підковою у Ржищівському районі Київської губернії Телеграма про вирок надзвичайної сесії Київського губернського революційного трибуналу Схема повстанських петлюрівських організацій, створена Катеринославським губернським ЧК Часопис «Український повстанець» – орган Інформаційного Бюро при штабі повстанців Чернігівщини Розпорядження начальника штабу Наддністрянської повстанської бригади отамана Гуляй-Біди про підготовку військ Повідомлення спеціального відділу ВЧК 60-ї дивізії РСЧА про розстріл членів підпільної петлюрівської організації
