1. порівняння природних умов розвитку єгипту і мессопотамії.
2. які природні умови сприяли розвитку господарства у дворіччі, а які ускладнювати його?
3. хто такі шумери і якими були досягнення їхньої цивілізації.
~

не тестовые!

У 1214 році навколо св. Домініка в Тулузі утворилася перша громада. Статут був затверджений двома роками пізніше папою Гонорієм III. Орден швидко поширився у Франції (тут домініканці спочатку називалися якобитами, тому що перша резиденція ордену в Парижі була при церкві св. Якова), Іспанії і Італії. Найважливішим напрямом діяльності домініканців було поглиблене вивчення теології з метою підготовки грамотних проповідників. Центрами ордену стали Париж і Болонья — два найбільших університетських міст Європи. У 1221 році домініканці мали 70 монастирів, у 1256 році в ордені було 7000 ченців.

Домініканці заснували власні навчальні заклади (у Болоньї, Кельні, Оксфорді та ін), очолювали богословські кафедри в університетах Парижа, Падуї, Праги та інших. З XIII століття домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність, заснували безліч монастирів (зокрема, під Києвом, в Ірані, Китаї). У 1318 році домініканці зуміли організувати в Персії, яка перебувала під владою монголів, архиєпархію.

На першому генеральному капітулі в Болоньї, в 1220 році, домініканський орден був оголошений жебручим: на його членів покладено обов'язок відмовитися від будь-якого майна і доходів і жити милостинею. Ця постанова дотримувалася не повністю, тож 1425 року була скасована папою Мартіном V. У 1227 домініканці здобули право повсюдної проповіді і сповіді. Третій генеральний магістр ордену, святий Раймунд де Пеньяфорт, видав у 1238 році збірку його статутів.

На чолі ордену стоїть магістр, який обирався спочатку довічно, а потім на фіксований термін. У кожній країні є провінційний пріор, у кожному окремому поселенні, що має не менше 12 осіб — конвентуальний пріор. Над ними головує капітул, тобто загальні збори, які скликаються один раз на три роки. Головне завдання нового ордену полягало в місіонерській діяльності серед невірних, але разом з тим він ревно займався церковними проповідями і богослов'ям. До домініканців належали видатні філософи-схоласти (Альберт Великий, Тома Аквінський) і містики (Майстер Екгарт, Джироламо Савонарола, Йоганн Таулер).

З 13 ст. домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність у багатьох країнах світу, в тому числі в Україні. У 1233 заснував монастир під Києвом чернець Яцек Одровонж

В начале XIX в. территория России составляла 16 млн км2.

В течение первой половины XIX в. в состав России были включены
Финляндия (1809),
Царство Польское (1815),
Бессарабия (1812),
почти все Закавказье (1801-1829),
Черноморское побережье Кавказа (от устья реки Кубани до Поти — 1829).
В 60-х гг. за Россией был закреплен Уссурийский край (Приморье) , завершился процесс вхождения в состав России большей части казахских земель, начавшийся еще в 30-е гг. XVIII в.
К 1864 г. были окончательно завоеваны горные районы Северного Кавказа.
В середине 70-х — начале 80-х гг. в состав территории Российской империи вошла значительная часть Средней Азии, а над остальной ее территорией был установлен протекторат.
В 1875 г. Япония признала права России на остров Сахалин, а к Японии отошли Курильские острова.
В 1878 г. к России были присоединены небольшие земли в Закавказье.

Единственной территориальной потерей России стала продажа США в 1867 г. Аляски вместе с Алеутскими островами (1,5 млн км2), в результате чего она «ушла» с американского континента.

В XIX в. завершился процесс формирования территории Российской империи и было достигнуто геополитическое равновесие ее границ.
К концу XIX в. ее территория составляла 22,4 млн км2
Выпиши главную для тебя мысль,что ты считаешь важнее в этом,то и выпиши)