lera88273
17.01.2020 07:49

Народ написать эссе крестовое побоище​

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
Lollital
30.06.2020 10:55
Своїм основним внутріполітичним завданням уряд де голля вважав досягнення соціального консенсусу між різними верствами французького суспільства. побоювання частини електорату, що п'ята республіка сповзе до тоталітарної диктатури чи військово-авторитарного режиму, виявилися даремними. відновлюючи авторитет держави, де голль гарантував демократичні свободи і поважав їх. він був переконаним республіканцем. глибоко засвоїв, попри авторитарний стиль правління, основний принцип демократії: держава сильна довір'ям народу. будучи переконаним захисником існуючого порядку, основаного на приватній власності та ринковій економіці, він водночас не вважав гроші єдиним мірилом цінностей у стосунках між людьми та соціальними верствами. цивільну владу ставив вище військової. стабілізація політичного режиму сприяла економічному розвиткові. за перші десять років існування п'ятої республіки (1958—1968) виробництво промислової продукції виросло на 60 %, його щорічний приріст становив 5,7 %. за валовим виробництвом продукції франція обійшла ію. відбулися значні структурні зміни. у промисловості широко застосовувалася автоматизація, електронно-обчислювальна техніка, конвеєрне виробництво. коштом держави була створена атомна та ракетна промисловість. велика увага приділялася житловому будівництву. новітні галузі стали визначати обличчя французької економіки. якщо в період четвертої республіки капітали з країни тікали за кордон, то тепер вони посилено інвестувалися всередині країни. характерною особливістю франції була наявність великої кількості дрібних підприємств. на 84 % усіх підприємств кількість зайнятих не перевищувала 5 чол. щоб уникнути енергетичних труднощів, здійснювалося будівництво аес. значна увага приділялася сільському господарству — традиційно важливій галузі економіки, в тому числі і в експортному плані. щоб підвищити товарність сільськогосподарського виробництва, де голль пішов на ліквідацію (шляхом викупу державою) 800 тис. дрібних селянських господарств. унаслідок цього значно збільшилися земельні володіння селян, зросла їхня товарність. індустріалізація праці в сільському господарстві до кількості працюючих на 25 %. якщо в соціальному складі населення особливих змін не відбулося (робітничий клас — 9 млн., дрібна буржуазія — 5 то у структурі найманої робочої сили простежувалися значні зрушення. зокрема, кількість працівників розумової праці з 1954 по 1968 р. збільшилася від 1 до 3 млн. чол. пробним каменем зовнішньої політики п'ятої республіки стала проблема алжиру. надії колоніалістів виявилися марними. де голль і раніше розумів, що наміри утримати алжир — не що інше як ілюзія, і в 1959 р. вперше заявив: ''алжир— алжирський". алжир не був рядовою колоніальною проблемою франції. у цій колонії проживало понад 1 млн. французів. усі вони після проголошення незалежності алжиру змушені були повернутися до франції. а тому рішення де голля викликало негативну реакцію в частини французького суспільства. у відповідь колоніалісти вчинили заколот і спробували захопити владу в алжирі. де голль діяв рішуче. у квітні i960 р. він направив до алжиру надійні війська і виступ було придушено. остаточно проблема вирішилась у 1962 p., коли після переговорів в евіані французька сторона визнала незалежність алжиру. частина армійських офіцерів, травмована крахом "французького алжиру", пішла в підпілля і створила таємну військову організацію оас, яка почала діяти терору. оас організувала кілька замахів на де голля. шарль де голль з цього приводу цілком серйозно констатував: "у чині лейтенанта в першу світову війну і полковника в другу ніколи так близько не спілкувався зі смертю, як за часів президентства". зовнішній політиці де голль здійснював незалежний курс. практичні заходи у цьому плані — вихід франції з нато в 1966—1967 pp. (членом цієї організації франція стала ще в 1949 ліквідація військових баз альянсу на її території, визнання у 1959 р. кордону по одеру — нейсе, комуністичного китаю — у 1964 p., негативне ставлення до американської агресії у в'єтнамі. налагодження співробітництва з срср та іншими країнами комуністичного блоку захід, особливо сша та ія, сприйняли більш ніж прохолодно. таким чином, внутрішній політиці консенсусу відповідала незалежна зовнішня політика, політика підтримки нормальних стосунків з усіма, насамперед із сусі. а це означало, що відхід на розумну відстань від атлантичної солідарності компенсувався активізацією самостійної європейської та азійської політики франції. дуже показовою у цьому плані була діяльність французької республіки, спрямована на остаточне примирення з німеччиною, ліквідацію клімату недоброзичливості та підозрінь, який понад триста років визначав вектор франко-німецьких стосунків. єлісейський договір 1963 p., що його підписали де голль і аденауер, остаточно "поклав край 400 рокам ворожнечі та конфліктів " між обома
0,0(0 оценок)
Ответ:
СешМАНИ
06.11.2020 09:05

В конце XV века отношения с Крымским ханством складывались в целом для России благополучно. Никита Беклемишев от имени Ивана III заключил с Менгли-Гиреем союз, действие которого должно было распространяться на детей и внуков великого князя. Условия его были очень выгодны для России. Основой русско-крымского союза была Борьба против Большой орды и её наследников[16].

В правление Василия III (1505-1533гг.) ханы Крыма перешли на польско-литовскую сторону. Крымское ханство, разгромив в начале XVI века своего основного противника в Причерноморье – Большую Орду и ликвидировав опасность с её стороны, уже не нуждалось, как это было во второй половине XV века, в поддержании добрососедских отношений с великими князьями Московскими.

В этот период происходит всё более заметное обострение русско-крымских отношений, имевшее и экономическую, и политическую основу. Опираясь на поддержку Османской империи, крымские ханы вынашивали планы разгрома России, возрождения в новом варианте ордынского ига. Достижение цели им виделось на путях недопущения возрастания могущества Российского государства, организации опустошительных набегов на его земли, укрепления турецко-крымского влияния в Поволжье, создания максимально широкого антирусского союза, в который кроме Крыма и Турции вошли бы Казанское и Астраханское ханства и Польско-Литовское государство. Такая коалиция, по мнению её создателей, должна была не только свести на нет влияние России, но и установить турецко-крымское господство в Восточной Европе.

Необходимо заметить, что на протяжении всей первой половины XVI века продолжалась русско-литовская борьба, за воссоединение западнорусских земель, которая требовала от России огромного напряжения сил и не позволяла ей отвлекать отсюда в другие районы, и в частности на юг, войска, достаточные для проведения наступательной политики против Крыма. А на восточных границах сковывала силы русских враждебная по отношению к ним позиция правящих кругов Казанского ханства, что уже само по себе не могло не оказывать отрицательного влияния на русско-крымские отношения[17].

Крупный набег на русские земли был совершён в 1515 году. Крымский царевич Муххамед-Гирей с киевским воеводой Андреем Немировым и воеводой Остафием Дашкевичем напали на Чернигов, Стародуб и Новгород-Северский[18]. Становилось ясно, что без нейтрализации Крыма невозможна была ни активная казанская политика, ни действенное сопротивление попыткам реванша со стороны Литвы. Этим и объясняется настойчивость московского государя в установлении прочных дипломатических связей с Портой. Султан же отнюдь не собирался жертвовать своими интересами в Крыму и Казани ради союза с Россией, который ему в той обстановке не сулил каких-либо реальных политических выгод[19].

В Москве отдавали себе отчёт в тесных турецко-крымских связях и стремились использовать их в целях создания безопасной обстановки на своих южных границах, заключив союзный договор с Османской империей. Однако антирусские тенденции в политике турецких правящих кругов были настолько сильны, что не позволили русской дипломатии решить эту задачу[20].

Остановимся более подробно на крымском походе 1521 года. Мухаммеду-Гирею не удалось привлечь к антирусской коалиции Турцию и Астрахань[21], но и без их он располагал весьма внушительными силами. В ночь на 28 июня крымский хан перешёл Оку. Известно, что в войсках Мухаммед-Гирея сражался известный литовский военачальник Евстафий Дашкевич. Возможно, находились среди них и отряды ногайцев.

Впервые за историю вооружённых столкновений с Россией крымские войска прорвались в глубинные районы Русского государства, предавая их грабежу и пожарам. Это произвело ошеломляющее впечатление на жителей южных районов страны. Уже 29 июня многие люди бежали в Москву, «в осаду». Осадное положение столицы продолжалось две недели.

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота