Латинская амирика в 19 в.: время перемен)конспект по пунктам

Учение какого из перечисленных деятелей Нового времени положило начало Реформации в Европе?
Б. Мартин Лютер

2. Кто стал руководителем освободительного движения в Нидерландах?
В. Вильгельм Оранский

3. Кого из перечисленных монархов называли «Король-солнце»?
А. Людовик XIV

4. О каком историческом деятеле идет речь в отрывке из стихотворения? «Он Африку когда-то обогнул / Впервые обогнул ее по морю / Сто раз тонул, но гнул ее и гнул / И обогнул, навек войдя в историю».
Б. Бартоломеу Диаш

5. Причина, вызвавшая начало Реформации:
Г. продажа индульгенций

6. Как называется самая знаменитая книга Эразма Роттердамского?
А. «Похвала глупости»

7. Какого живописца назвали «мужицким», за его любовь к изображению простолюдинов?
Б. Питер Брейгель Старший

8. Как называется папская грамота об отпущении грехов?
А. Индульгенция

9. Развитию мореплавания появление:
Г. каравеллы

10. В XV в. европейцы вынуждены были искать новые пути для торговли со странами Востока, потому что старые пути оказались в руках:
Б. турок-османов 

11. В XVI в. значение рыцарского войска существенно снизилось из-за появления:
Г. огнестрельного оружия

12. Абсолютизм во Франции достиг расцвета в годы прав­ления:
Г. Людовика XIV

13. Появление бирж и банков в Европе в XVI в. свиде­тельствовало о:
А. развитии товарного хозяйства 

14. Рембрандт и Рафаэль были:
Б. художниками эпохи Возрождения

15. Религиозные войны в Германии велись между:
А. католиками и протестантами 

16. Главной моральной ценностью кальвинизм провоз­глашал:
Г. упорный труд

17. Последствие победы Реформации в ряде стран Ев­ропы:
А. укрепление власти папы римского

18. Огромный флот, известный под названием «Непобе­димая армада», принадлежал:
В. Испании 

19. Церковь, которая стала государственной в Велико­британии в период Реформации, называется:
Б. англиканской 

20. В Англии окончательно протестантская церковь была провозглашена государственной в период правления:
Г. Генриха VIII Тюдора

21. Особенностью Реформации в Англии является то, что она началась по воле:
В. короля 

22. Событие, вошедшее в историю под названием «Вар­фоломеевская ночь», произошло в городе:
Г. Париже

мператор (давньорус. цар, західноукр. цісар) — назва самодержавного правителя у ряді мов світу, особливо європейських, які зазнали впливу латини — державної мови Римської імперії (царства Римського), в якому він і з'явився.

У Священній Римській Імперії означав вищий ранг у порівнянні з королем, князем і герцогом; хоч первісно позначав правителя імперії (лат. imperator — керівника, військового вождя, який мав надзвичайні повноваження на випадок війни; походить від дієслова imperare — керувати, наказувати).

У республіканському Римі імператор — почесний титул, що давали переможному полководцю, вперше такий титул отримав Луцій Емілій Павло у 189 р. до н. е., Гней Помпей Великий та Гай Юлій Цезар отримували його по декілька разів, а починаючи з Августа він використовується фактично як титул правителя Римської імперії і набуває монархічних рис. Із падінням Західної Римської імперії в 476 р. н. е. титул зберігся у Східній Римській імперії (Візантії).

На заході цей титул як титул поточного правителя було відновлено за часів Карла Великого, у процесі створення Священної Римської імперії — фактично прообразу сучасної об'єднаної Європи. Саме він був проголошений римським імператором (imperator augustus) у 800 р.

Нащадки та спадкоємці Карла, германські королі, що завоювали Північну Італію, отримували титули імператорів Священної Римської імперії спочатку лише тоді, коли коронувались в Римі (починаючи з Отона I в 962 р.).

З 1034 р. півтора сторіччя титулуються імператорами правителі Іспанії (до XVII ст. — у складі земель Священної Римської Імперії).