Аргументуйте висновок про те, що українське козацтво зробило найвагоміший внесок у перемогу в хотинській війні

Як йдеться в середньовічній приказці, яка з легкістю увійшла в нашу літературну мову, «всі дороги ведуть в Рим!».Тут все просякнуто величчю, європейською розкішшю і елегантністю, починаючи зі стародавнього Колізею і закінчуючи величезною площею Святого Петра.подорож до Риму варто розпочати з прогулянки по знаменитій площі Пьяцца Навона. Це дуже красиве місце, улюблене багатьма туристами та іноземними гостями. Тут ви можете розслабитися в одному з численних кафе або ресторанів і насолодитися прекрасним видом центру міста, або пройтися вздовж площі, послухати чудові мелодії вуличних музикантів або познайомитися з цікавими художниками, які займаються продажем картин, і вони з задоволенням погодяться намалювати ваш портрет за мінімальну ціну.Дуже цікаво, що раніше на місці площі розміщувався цирк Доміціана, на території якого був стадіон, де проводилися змагання з бігу, метання диска, кулачні бої, турніри і карнавали. А ось зараз площа оточена різними будівлями – красивими палацами, церквами. Серце площі – фонтан Чотирьох Річок, який оздоблено символічними скульптурами річок Дунаю, Гангу, Нілу і Ла-Плати – чотирьох великих річок на чотирьох континентах, представлених у вигляді чотирьох чоловіків. Вінчає фонтан античний римський обеліскНавпроти фонтану височіє церква Великомучениці Агнеси – одного із самих популярних і шанованих італійських святих. Храм побудований в стилі бароко відрізняється пишним оздобленням. Всередині церква прикрашена фресками, мозаїкою, ліпниною і, звичайно ж, чудовими скульптурами. На сьогоднішній день храм є чинним і досі проводять релігійні богослужіння, міси і навіть концерти камерної та класичної музики. Вечорами на площі збирається молодь, сімейні пари з дітьми, які насолоджуються приємним ввечері, а по святах тут запускають феєрверки, проводять різні карнавали і святкування. Здійснити подорож до Риму під час подібних святкувань – надзвичайно вдала ідея.

Під час подорожі до Риму варто звернути увагу на те, що місцеві жителі тут дуже гостинні, доброзичливі, насолоджуються життям і не сумують по дурницях. І я їх чудово розумію, оскільки в такому чудовому місці, як Рим, неможливо нудьгувати..

Кочево́е госуда́рство — термин, принятый в исторической литературе для обозначения особой формы организации власти, присущей обществам кочевого типа. Основой такого государства была не инфраструктура (караванные пути и города (поселения) центры торговли и ремесел) на определённой территории (которая также не исключалась), а стратегически важное значение земли, обладание которой давало основу существования государства. Земля была нужна прежде всего для прокорма скота[1]. Как показывает история, государства такого типа были недолговечны, так как в связи с падением значения Великого шелкового пути (сухопутного пути доставки товаров из Китая и Индии), и развития морской торговли, кочевая цивилизация более 3 тысяч лет, пришла в упадок.

Кочевые государства, постоянно сменяя друг друга, существовали в Евразии с середины I тыс. до н.э. до XVIII века.

Учёные придерживают мнение, что скифы создали первое государство кочевников, но они не могли создать объединенную и могучую империю. Скифские племена были в состоянии раздробленности. Хунну (209 до.н. э. — 93 н.э) была первой империей кочевых народов мира. Возможно, хунны создали первое государство кочевников в Центральной Азии.

Иногда они достигали размеров «мировой империи», объединяя всю территорию Великой степи и соседние оседлые государства. Самыми большими среди таких империй были Тюркский каганат (VI век) и Монгольская империя (XIII век)[2].

Правомерность применения термина «государство» к объединениям кочевников поддерживается не всеми учёными[3]. У истоков отрицания кочевой государственности стояли немецкие философы Иммануил Кант и Георг Гегель[1]. Вне зависимости от этого, изучение особенностей политической структуры кочевых народов и причин их экспансии является центральными проблемами номадистики.