Сторія україни. іть скласти таблицю "культурні дося гнення русі" (галузь культури і основні досягнення)

ответ:Га́й Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докірнно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв. Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором.До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. До імені Юлія Цезаря відносять титули кайзер і цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах.

Объяснение:

Крестьянская война 1773—1775 гг. под предводитель­ством Е. И. Пугачева была самым мощ­ным вооруженным выступлением тру­довых масс феодальной России против режима крепостнической эксплуатации и политического бесправия. Она охвати­ла обширную территорию на юго-вос­токе страны (Оренбургскую, Сибирскую, Казанскую, Нижегородскую, Воронеж­скую, Астраханскую губернии), где про­живало 2 млн. 900 тыс. жителей муж­ского пола, в своей массе состоящие из крестьян различных категорий и на­циональностей. Восстание было след­ствием углубления кризисных ситуаций в социально-экономической жизни стра­ны, сопровождавшихся усилением фео­дального и национального угнетения тру­довых масс и обострением классовых отношений.Глубокий антагонизм угнетенного населения страны и господствующей вер­хушки проявлялся в разнообразных формах классовых выступлений. Кульминацией народной борьбы стало выступление Пугачева, быстро переросшее в широкую кресть­янскую войну. Основные события ее раз­ворачивались на Южном Урале. Причи­ны этому следует искать в социально-экономической и политической истории края.Объективно, восстание было направлено против российской государственности. Идеал виделся в казацко-крестьянском, «вольном» государстве со своим мужицким царём, сделать всех вечными казаками землю, волю, земельные, лесные, сенные, рыбные угодья. Как говориться крестом и бородой», освобождение от рекрутских наборов и поборов, казнить дворян, помещиков и неправедных судей.