Быт и социальный состав древнеегипетского царства.

Заключение Тильзитского мира между Россией и Францией было необходимой, можно сказать, вынужденной мерой. После разгрома Пруссии Франция напрямую вышла к границам России, появилась прямая угроза нападения.
Александр 1 был вынужден пойти на мир с Наполеоном. 25 июня 1807 года был официально заключен мирный договор между Россией и Францией. Согласно этому договору выгоднее условия были для Франции:
1)      Россия официально признавала все завоевания Наполеона.
2)      Франция сделала союзником Россию в войне против Англии.
3)      Франция вынудила Россию присоединиться к «континентальной блокаде» Великобритании.
4)      Пруссия фактически превратилось в зависимое от Франции государство.
5)      В целом -  французское господство в Европе укрепилось. 

 Для России благоприятных пунктов было меньше:
1)      Появилась свобода действий против Турции и Ирана, а также против Швеции.   Отрицательными моментами для России были:
1)      Резкий поворот во внешней политике привел страну к международной изоляции. 2)      Падение авторитета Александра 1.
3)      Слухи о возможности очередного дворцового переворота в пользу сестры императора Екатерины Павловны.

Здавалося б, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко є однією з

найвідоміших осіб української історії, чому прислужилися і народні легенди,

і картина художника Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому

султанові», і збережена могила легендарного козацького ватажка, і постійно

розроблювана протягом двох століть тематика боротьби запорозького

козацтва проти турецько-татарської агресії у ХVІІ ст., у подіях якої часто

фігурує ім’я Івана Сірка. У другій половині ХХ ст. інтерес до постаті Івана

Сірка був збуджений не дуже пристойною історією з перепохованням праху

кошового отамана, яка розтягнулася на чверть століття. У зв’язку з

підвищенням уваги суспільства до історії українського державотворення вже

у наші часи виникла дискусія з приводу політичної ролі Івана Сірка в подіях

другої половини ХVІІ ст., коли йшла боротьба за українську козацьку

державність.

Проте в життєписі Івана Дмитровича Сірка досі залишається багато

«білих плям». Це зауважує й автор книги «Іван Сірко», яка нещодавно

вийшла з друку. Автор її – відомий не лише в Україні вчений-історик, якого в

рівній мірі можна називати джерелознавцем і козакознавцем, доктор

історичних наук, отець Юрій Мицик. За чотири десятки років своїх

дослідницьких пошуків він «перелопатив» не тільки документи вітчизняних

архівосховищ, що відносяться до тематики його наукових інтересів, а й

численні фонди архівів Росії, Польщі, Німеччини, рукописних відділів

вітчизняних і зарубіжних бібліотек, ввів до наукового обігу велику кількість

історичних джерел.

Однією з провідних тем у науковій творчості Ю.А. Мицика є життя і

діяльність одного з видатних очільників Запорозької Січі другої половини

ХVІІ ст. Івана Дмитровича Сірка, який став одним із символів боротьби

українського народу за свою свободу. Ця тема давно привернула автора, про

що свідчать опублікований ним цикл статей про Івана Сірка, дві невеликі

книги, одна з яких у співавторстві, а також видані ним у співавторстві

окремою книжечкою «Листи Івана Сірка» (К., 1995).