Единовластие Цезаря Придя к власти. Цезарь выполнил часть обещаний бедноте: ветераны (старые солдаты) получили земельные участки в Италии и провинциях; Коринф и Карфаген, некогда разрушенные римлянами, были отстроены заново: в эти города переселялись неимущие граждане. Опорой Цезаря были легионы. Как верховный командующий, он постоянно носил звание императора. Послушный воле Цезаря сенат объявил его диктатором, т. е. правителем, обладающим неограниченной властью и не обязанным отчитываться за свои действия. Народное собрание продолжало выбирать консулов и народных трибунов, но обычно ими становились те люди, которые были рекомендованы самим Цезарем. Сенат, прежде игравший огромную роль в управлении государством, превратился в безвластный совет при Цезаре. Недовольная этим часть сенаторов вступила в тайный сговор с целью убить диктатора. Возглавил заговор молодой сенатор Брут, которого Цезарь считал своим другом. Убийство Цезаря на заседании сената 15 марта 44 г. до н. э. не привело к восстановлению прежнего правления. Борьба за единовластие вспыхнула вновь.
Відповідь:Відмінності стосувалися, по-перше, співвідношення княжого (монархічного) і вічового (республіканського) почав в системі влади і управління, по-друге, ступеня самостійності політичної влади князя в його відносинах з зміцнювати свої позиції боярство
план:
Особливе місце серед руських князівств посідав «пан Великий Новгород», як шанобливо називали його сучасники. Новгородські землі охоплювали величезну територію Північно-Західної Русі: від Балтійського моря на заході до Уральських гір на сході та від Білого моря і узбережжя Льодовитого океану на півночі до межиріччя Волги та Оки на півдні.
У цих землях клімат був холодніший, ніж у Подніпров'ї та Південно-Західній Русі, і ґрунти не такі родючі, тому населення цих земель, окрім рільництва, займалося тваринництвом, городництвом, полюванням, рибальством тощо.
З давніх часів у Новгороді склався своєрідний, відмінний від інших земель-князівств, суспільно-політичний устрій. Для Новгорода було звичним закликати, за князя на престол. Князівської династії у Новгороді не було. З 1095 р. до 1304 p., приблизно за 200 років, на новгородському престолі 58 разів змінювалася княжа влада. Князь був, передовсім, головою військової дружини, яку приводив із собою. Проте дружина князя була лише невеликою частиною новгородського війська, основну частину якого складало ополчення. Новгородці могли прогнати князя, якщо вважали, що він кепсько захищає їхні інтереси, але, бувало, що й князі намагалися порушувати давні права новгородців.м
Вирішальну роль у визначенні стосунків між новгородцями та їхнім князем зіграли події 1136 p., коли новгородці визнали князя Всеволода Мстиславовича (онука Володимира Мономаха) неспроможним захищати місто і прогнали його. Відтоді у випадку за нового князя з ним укладали спеціальну угоду —ряд. За цим договором князеві заборонялося втручатися у справи міського управління, несправедливо карати, змінювати посадових осіб тощо.
Пояснення:
