Уже в старовавилонский период в древней Месопотамии были известны нормы, устанавливающие необходимый для существования человека уровень потребления. Считалось, что взрослому работающему мужчине необходимо для пропитания 1,5 л ячменя в день (или 550 л в год). В течение года ему полагалось 2,5—3 л растительного масла на умащения и одно платье, на которое шло около 1,5 кг шерсти. Для пропитания женщины достаточной считалась половинная норма ячменя; масла ей требовалось примерно столько же, сколько и мужчине. Мяса большинство населения в пищу не употребляло, исключая участие в мясных жертвенных трапезах во время храмовых праздников, когда в жертву приносились животные.
Прискорення історичного процесу приводить у XIX столітті до нового якісного стрибка в порівнянні з початковим періодом Нового часу. Європа пересіла з кінного диліжанса в «Східний експрес», з вітрильника на пароплав і на кінець сторіччя підійшла до того, щоб літати в повітрі і плавати під водою. Телеграф зв'язав європейські країни і США з найвіддаленішими куточками планети. Наука проникла углиб речовини і в таємницю еволюції живої матерії. То був вік науково-технічного перевороту і бурхливих соціальних потрясінь, але разом з тим — найбільших гуманістичних і естетичних завоювань та утопічних помилок розуму.
Змінювався сам вигляд світу. Величні собори, розкішні палацові резиденції, скромніші «дворянські гнізда», невеликі поселення ремісників перетворилися в прекрасні, але все ж пам'ятники феодальної епохи, що назавжди пішла в минуле. Носіями нового стали великі промислові міста з їх заводами і фабриками, залізничними вокзалами і лініями метро, особняками багатіїв і нетрищами, доходними будинками і будиночками бідняків, публічними бібліотеками, музеями і комерційними видовищними закладами : театрами, танцзалами, концертними естрадами.
Рівень досягнень і їхня роль в сучасній системі усіх цінностей відображає вже той факт, що при характеристиці XIX ст
