Нерон – римський імператор, правив Римом з 54 до 68 року. Він відрізнявся марнославством, грамотним веденням зовнішньої і внутрішньої політики, деспотизмом. Він став останнім імператором з римської династії Юліїв-Клавдіїв. Луцій Доміцій Агенобарб (Нерон Клавдій Цезар Август Германік) народився 15 грудня 37 року в місті Антіум, Італія, недалеко від Риму. Незабаром батька хлопчика помер і його вихованням зайнялася тітка, давши йому прекрасну освіту. У 49 році римський престол зайняв Калігула, який одружився на матері Нерона – Агрипині і усиновив його. Так юнак став спадкоємцем престолу. Мати одразу ж зайнялася навчанням сина. Вихователем Нерона став Сенека – оратор, мислитель і філософ. Агрипина всіляко намагалася усувати конкурентів сина. Подейкують, що смерть Калігули також справа її рук, так як жінка стала побоюватися того, що чоловік передасть владу своєму рідному синові. Правління Нерона почалося з того дня, як помер Калігула. Нерону було тільки 16. Мати Нерона хотіла правити Римом через свого сина. Вона намагалася вплинути на його політику і отримати владу для себе. Зрештою, Нерон втомився від впливу своєї матері і відмовився слухати її. Агрипина розлютилася і почала змову проти Нерона. У відповідь Нерон вбив свою матір. У 55 році він почав займатися справами держави. У ранні часи Нерона при владі проходила боротьба з корупцією, багато посадових осіб було заарештовано, знизилися податки. Незабаром Нерон ставав тираном. Він стратив тих, хто йшов проти його волі, усував політичних суперників. Нерон почав вести себе як божевільний і вважав себе скоріше художником, ніж імператором. Він витрачав великі суми грошей на екстравагантні вечірки і почав виконувати свої вірші і музику публічно. У 64 році сталася трагедія – горів Рим, і деякі історики вважають, що він сам став ініціатором пожежі, щоб звільнити місце для нового палацу. Тоді в Римі згоріли 10 районів з 14. Нерон же звинуватив в тому що сталося християн, наклав на провінції великий податок. Безліч християн були вбиті. Їх стратили жахливими в тому числі спалювали живцем, розпинали і кидали собакам. Через рік імператор вступив в конфлікт з Сенатом, який, в свою чергу, підготував змову з повалення імператора. Дізнавшись про це Нерон протягом декількох днів схопив всіх змовників. У зовнішній політиці він не досяг особливого успіху. Правитель займався зміцненням кордонів територій, які були завойовані до нього. Єдине в чому він ще відзначився, так це в придушенні повстання королеви британських земель, що увійшли до складу Римської імперії. У 68 р н.е. деякі римські провінції почали повставати проти Нерона. Боячись, що Сенат його покарає, Нерон покінчив життя самогубством за до одного зі своїх помічників.
Объяснение:
Первый тип английских колоний был основан в Северной Америке в самом начале XVII в. (в 1607 г.). В то же время начинает свое проникновение в Индию печально знаменитая Ост-Индская компания. Подорвав военную и политическую Испании, разгромив Францию в Семилетней войне (1756–1763 гг.), Англия овладела всей Северной Америкой, включая Канаду, значительной частью Индии (Бенгалией), Гибралтаром и многими другими территориями в разных частях света.Британия захватами в Африке, присоединением всей Индии, приобретением Цейлона, освоением Австралии и Новой Зеландии. К середине XIX в. Англия становится крупнейшей колониальной империей мира.Вторым типом английских колоний является Индия. Одолев Францию и вытеснив ее из Индии, Англия начинает захват страны и осуществляет его в течение второй половины XVIII в. и первой половины XIX в. На первом этапе (1756–1764 гг.) дело ограничивается завоеванием Бенгалии (восток Индии) и некоторых более мелких княжеств. На следующем этапе Англия, расправившись с княжеством Майсур (крупнейшим государством юга), присоединяет к своим владениям новые земли, а Майсур и Хайдрерабад ставит в вассальную зависимость (1767–1799 гг.). Наконец, на третьем этапе завоеваний (1803–1826 гг.). В 1803 г. английские войска берут г. Дели, столицу Великих моголов, некогда правивших Индией. Военные действия переносятся в южные предгорья Гималаев, и таким образом оказывается захваченной почти вся страна, за исключением Синда и Пенджаба.Вплоть до 1773 г. неограниченным хозяином английских владений в Индии была Ост-Индская компания. Начиная с 70-х годов XVIII в. над ней устанавливается контроль парламента Англии.Согласно парламентскому акту 1784 г., управление Индией было поделено между Секретным комитетом Ост-Индской компании и Контрольным советом английского правительства. Завершение английских завоеваний в Индии приходится на 40-егоды XIX в., когда были аннексированы Синд и Пенджаб (северо-запад Индии).Попыткой индийского народа сбросить британское иго было восстание сипаев в 1857 г. Восстание 1857 г. заставило английское правительство изменить систему управления Индией.Третий тип колониальных владений Англии представляла Ирландия, порабощенная с XII в.Освободительное движение в Ирландии вынуждало время от времени к реформам, впрочем, ничтожным. В 1869 г. католики-ирландцы были уравнены в правах с англичанами-протестантами.Законом 1870 г. несколько ограничивалось право помещиков сгонять арендаторов-ирландцев с земли. Борьба ирландской фракции в английском парламенте за самоуправление (гомруль) наталкивалась на непреодолимое сопротивление земельной аристократии. Против самоопределения Ирландии выступала и английская буржуазия, видевшая в разладе с ирландцами, в натравливании английских рабочих на ирландских парализовать народное движение в самой Англии.Африканские колонии. В конце XIX в. Англия утратила свою промышленную монополию. Наступал конец политике «свободной торговли». На мировой рынок, оттесняя Англию, вышлиСоединенные Штаты и Германия. На этот раз главной ареной завоеваний сделалась Африка. Под английское господство переходят Нигерия, Кения, Южная Африка (после продолжительной кровопролитной войны с ее прежними колонизаторами– бурами, выходцами из Голландии), Золотой Берег, Южная и Северная Родезия и др.: Англия захватывает Суэцкий канал, прибирает к рукам остров Кипр, завершает завоевание Бирмы. Фактическая власть Англии устанавливается над Египтом и некоторыми другими арабскими территориями.Территория метрополии и колоний составляла соответственно 230 тыс. кв. километров и почти 32 млн. кв. км.
Подробнее - на -
Объяснение:
