Чока́н Чинги́сович Уалиха́нов (каз. Шоқан Шыңғысұлы Уәлихан, настоящее имя — Мухамме́д-Хана́фия (каз. Мұхаммедқанафия); ноябрь 1835, орда-зимовка Кунтимес[3] (Кусмурын)[4][5], Аманкарагайский внешний округ, Казахстан (ныне аул Кунтимес, Сарыкольский район, Костанайская область, Казахстан) — 10 апреля 1865, урочище Кочен-Тоган, Кербулакский район, Алматинская область, Казахстан) — первый казахский учёный, историк, этнограф, фольклорист, путешественник, просветитель и востоковед.[6]. Служил в Военно-учёном комитете Генерального штаба Военного министерства, Азиатском департаменте Министерства иностранных дел Российской империи. Родился:ноябрь 1835
крепость Кушмурун, постоянная зимовка 1834—1853 гг. старшего султана Чингиса Валиханова,
Аманкарагайский округ
Умер:10 апреля 1865 (29 лет) или октябрь 1865[2] (29 лет)
урочище Кочен-Тоган, Алтын-Эмель, Семиречье
Відповідь:
Пояснення:
незнатне, вільне населення Стародавнього Риму, яке не входило в родові общини і не мало права на землю, а також політичних прав на відміну від патриціїв.
Спочатку тільки патриції становили «Римський народ». Плебеї не могли брати шлюб з патриціями, проте законом Канулея у 445 р. до н. е. цю заборону знято. Плебеїв не обирали на громадські посади, вони не отримували своєї частки землі під час поділу захоплених територій, їх не включали в триби, тобто вони не могли входити до складу давніх родів і вважатися «римським народом». Також у них не було жодної освіти.
Безземельні плебеї займалися в основному ремеслом і дрібною торгівлею. Деякі з них були дуже багатими людьми. Але і бідні, і багаті плебеї перед патриціями були однаково безправні. Тому спочатку не маючи жодних прав, плебеї згодом добилися права обирати плебейських трибунів, які мали право накладати вето на рішення патриціанських магістратів. Спочатку їх рішення були законом лише серед плебеїв, але протягом довгої боротьби права патриціїв і плебеїв були зрівняні.
