Отож, він знайшов привід, начебто йому треба вирушити в подорож на торгівельному кораблі, попросив в афінців дозволу поїхати за кордон на десять років, і відплив з Афін: він плекав надію, що за цей час громадяни призвичаяться до законів. ... Так Солон здобув славу; одним своїм словом одного царя врятував, іншого привів до тями. ... Вкупі ж ви, одначе, мало розуму маєте. Бачачи, що злидарі ладні без вагань виконати примху Пісістрата і зчиняють галас на зібранні, а заможні схоплюються з місць і тікають від страху, Солон теж пішов, сказавши, що він розумніший за бідних і відважніший за багатих, - перші бо не розуміли, що коїться, а другі розуміють, але не мають духу вчинити опір.
він мав на увазі що він тепер Кобуд-то став росіянам як ворог і що він сильно переживає за її майбутнє пре корений великих справ, ось
