ответ: Побудований фактично наново на місці античного Візантія, завдяки величезному за масштабами тих часів будівництву, стрімкому зростанню населення, розвиткові торгівлі і ремесел, столичному статусу і зусиллям перших римських імператорів Константинополь протягом півстоліття перетворився на одне з найбільших міст Європи і Близького Сходу. Заможному і успішному «мегаполісу середньовіччя» була визначена роль найбільшого політичного, культурного і економічного центру великої імперії, яка, втім, прямувала до занепаду. Після падіння в V столітті Рима Константинополь став столицею Східної Римської імперії[ком. 1], яка намагалася зберегти відданість римським та еллінським традиціям і проіснувала близько десяти віків. Історія Константинополя візантійської доби була сповнена бурхливими політичними подіями — народними повстаннями і палацовими інтригами, вбивствами імператорів і змінами владних династій, багатомісячними облогами і походами проти могутніх західних і східних сусідів. Протягом багатьох століть (аж до XIII століття) Константинополь був найбільшим центром блискучої культури і ученості в середньовічній Європі, значно випереджаючи інші світові столиці за рівнем освіченості, активності духовного життя і розвитку матеріальної культури.
Однією з найбільш характерних рис політичного життя Константинополя була постійна боротьба за владу між різними угрупованнями аристократії, армії, купецтва і духовенства. Еліта столиці була вкрай нестабільною і різношерстою групою, оскільки доступ до керівної верхівки Візантії був відкритий вихідцям зі всіх соціальних верств суспільства. Багато столичних вельмож не тільки не цуралися свого простолюдного чи провінційного походження, але навіть пишалися тим, що змогли пробитися на верхівку суспільства з низів суспільства. Мало того, навіть імператорський престол в результаті палацової змови, любовної інтриги, вдалого шлюбу, заколоту армії чи містян міг обійняти виходець з народу. Подібних прикладів у візантійській історії було чимало, імператорами волею долі ставали навіть прості солдати, які дослужилися до воєначальників середнього рангу, м'ясник чи селянин, які пізніше займалися об'їздом коней чи кулачними боями. В Константинополі особливо яскраво відчувався контраст між бідністю міських низів і заможністю аристократії, імператорського двору і духовенства. Місто заслужено називали «головним центром розкоші і злиднів на всьому Сході і Заході».
Захоплення турками Константинополя в травні 1452 року позначило собою остаточне падіння Візантії і перетворення Османської імперії на одну з наймогутніших держав світу. Падіння Константинополя справило величезне враження на сучасників, викликавши шок у всій християнській Європі і радість при дворах Каїру, Тунісу і Гранади. Крім того, знищення найвизначніших культурних цінностей колись квітучого міста завдало непоправних втрат всій європейській культурі. В Європі образ турків став після цього синонімом всього жорстокого і чужого християнству.
Объяснение:
