Романський стиль - Х-ХІІ cт.
Виник на території теперішньої Франції. Всю західноєвропейську архітектуру цього періоду відносять до романського стилю.
З розвитком феодальних відносин поступово утворювались нові типи укріпленого житла феодалів та культових споруд. Особливого розвитку набули монастирі. Романська архітектура визначалась важкими, масивними формами, стриманими скульптурними прикрасами і вузькими вікнами. «Важким мовчанням» назвав романську архітектуру великий французький скульптор Огюст Роден.
Феодали зводили замки на високому неприступному місці. Головна вежа замку - донжон - з'явилась, як архітектурна споруда до X ст.
Готичний стиль -ХІІ- ХІV ст.
Цей стиль виник у Франції і поширився в Західну та Центральну Європу. У другій половині XII ст. в житті країн Європи відбулись істотні зміни. Швидко зростало міське населення. Це сприяло бурхливому розвитку міського будівництва. Час диктував потребу в нових типах будівель: осель для купців і ремісників, торговельних складів, будинків міського самоврядування - ратуш тощо.
Велику роль у громадському житті міста відігравав собор, у якому відбувались богослужіння, збиралось майже все населення міста для урочистих церемоній, пов'язаних із міським життям. Тут укладали торговельні угоди, читали лекції студентам, тому собор мав бути величезних розмірів і потребував нових конструктивних рішень, які лягли в основу готичного стилю, що став характерним для більшості європейських країн у XIII-XV ст.
Готичний стиль панував у Європі, у тому числі в Західній Україні і Прибалтиці. Висота будівлі, суворі обличчя святих, написаних на внутрішніх стінах соборів, звуки органа - все це зливалось в єдине складне ціле, захоплювало людину духовним началом і водночас пригнічувало її, змушувало відчувати свою недосконалість.
Типовими ознаками готичного стилю є: спрямованість угору, стрільчасті арки, великі вітражі з суворими лицями, каркасні готичні конструкції, величезне кругле вікно - «роза».
В России 16 – 18 веков произошло немало народных восстаний. Все они имеют различные причины. Однако подобные выступления можно разделить на две большие категории – религиозные и экономические.
Крестьянские и городские выступления были направлены против власти бояр, повышения цен, усиления крепостной зависимости. А выступления старообрядцев имели исключительно религиозную природу.
В чем отличие выступлений старообрядцевЧтобы разобраться, чем отличались выступления старообрядцев от крестьянских и городских бунтов, надо понять их положение в России того времени:
после церковной реформы 17 века, старообрядцы оказались вне закона. Они не приняли данную реформу и остались верны прежним религиозным догматам. Фактически, они оказались в оппозиции к власти самого царя. Поэтому, религиозные деятели того времени и государственная власть были едины в борьбе против старообрядцев;выступления старообрядцев представляли собой борьбу за право политься по своим канонам. Это право никем не признавалось. Поэтому, старообрядцы сопротивлялись царской власти, они не признавали власть духовенства;выступления сопровождались массовыми самосожжениями. Их ссылали в дальние монастыри, казнили, подвергали пыткам.Таким образом, выступления старообрядцев являются религиозными. Они не преследовали экономических или политических целей. Это была борьба за религиозные ценности. Именно этим их выступления отличаются от бунтов крестьян и горожан. Ведь они желали облегчения экономического гнета со стороны государства.
Как боролись старообрядцы за свою веруОни сжигали себя или уходили от царской власти в отдаленные области России. Например, много старообрядческих деревень было на Русском севере. Там они были свободы и царские чиновники или духовенство просто не могли до них добраться.
Много старообрядцев переселилось на Дон и пополнили донское качество. В то время казаки только формально подчинялись московским царям. Поэтому, на Дону не было религиозных гонений. Известны случаи ухода старообрядцев в земли Речи Посполитой.
