Наприкінці XVIII ст. внаслідок трьох поділів Польщі західноукраїнські землі площею понад 60 тис. кв. км з населенням 2,5 млн. осіб (у тому числі 2 млн. українців) стали колонією Австрійської імперії, їхнє населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного визиску з боку феодально-абсолютистської монархії. Вкрай незадовільним було й культурне становище українців.
У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації, на Закарпатті - мадяризації, на Буковині - румунізації. Йдеться, отже, про подвійний, а то й потрійний національний та соціальний гніт. Східна Галичина разом із частиною польських земель входила до складу "королівства Галіції та Лодомерії" з центром у Львові.
В адміністративному відношенні край поділявся на 12 округів. Золочівський, Тернопільський, Чортківський, Жовківський, Львівський, Бережанський, Коломийський, Станіславівський, Стрийський, Самбірський, частина Сяноцького та Перемишлянського округів входили до складу Східної Галичини. На чолі Галичини стояв губернатор, який призначався Віднем.
У цілому перша половина XIX ст. стала для Західної України останнім етапом розкладу панщинно-кріпосницької системи господарювання.
Галичина, Буковина, Закарпаття були найвідсталішими австрійськими провінціями. Перші дві парові машини в Галичині з'явилися лише в 1843 р. На західноукраїнських землях розвивалися головним чином винокуріння, пивоваріння, металообробна, фарфоро-фаянсова, цукрова, лісова, добувна галузі. Кріпосництво заважало розвиткові як промисловості, так і сільського господарства, яке відігравало основну роль в економіці Західної України. Велике феодальне землеволодіння було домінуючим на Закарпатті та в Галичині.
Ситуація, в якій опинилися мешканці українських земель в Австрійській імперії, серйозно гальмувала й духовний поступ українців, розвиток національного руху. І все ж ці процеси і тут набирали сили. Активну участь у них брало уніатське духовенство.
У 1816 р. І. Могильницький, канонік із Перемишля, створив так зване "Клерикальне товариство", що ставило за мету поширення релігійної літератури українською мовою. У 1820-ті роки в Перемишлі виник новий гурток, який об'єднав навколо себе єпископ І. Снігурський. Члени гуртка збирали й пропагували український фольклор, історичні матеріали.
Нової якості український національний рух набуває у 1830-х роках, коли у Львові виникає гурток "Руська трійця". Його фундаторами стали вихованці Львівської семінарії М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький. У 1832 р. група студентів - членів гуртка проголошує своїм завданням переведення місцевих народних говірок на літературну мову. Молодь підтримали відомі вчені з Наддніпрянської України І. Срезневський, Й. Бодянський, М. Максимович.
Объяснение:
Николай ІІ патшалық еткен кезең Ресей экономикасының жедел даму дәуіріне тура келді. Өнеркәсіптің шапшаң дамуы жұмысшы қозғалысының және шаруалар толқуының күшеюімен қатар жүрді. Николай ІІ дамып келе жатқан революциялық қозғалысқа қарсы армияны, полицияны, сотты пайдаланды, ұлтшылдық пен шовинизмді қоздырды, агрессиялық сыртқы саясат жүргізді, ал бұл саясат 1904 – 1905 жылдарғы орыс-жапон соғысына душар етті.Орыс-жапон соғысында жеңілу елді 1905 – 1907 жылдардағы революцияға алып келді. Халық толқуынан жасқанған Николай ІІ кейбір жеңілдіктерге баруға мәжбүр болды. Саяси партиялар жария жұмыс істей бастады.Столыпиннің аграрлық реформасы жүргізіліп, Қазақстанның, Сібірдің, Орта Азияның жергілікті тұрғындары өз жерлерінен ығыстырылды. Мемлекеттік думаны құрды (1906 жылы).
Сыртқы саясатта Ресей Антанта елдерімен жақындасып, Германия мен оның одақтастарына қарсы 1-дүниежүзілік соғысқа (1914 – 1918) қатысты. Орасан зор соғыс шығындары елді қатты тұралатты. Жұмысшылардың бас көтерулері мен шаруалар толқуы қайта күшейді, 1916 жылы Орта Азия мен Қазақстанда ұлт-азаттық қозғалысы болып өтті.
Елдегі саяси дағдарыс 1917 жылы Ақпан төңкерісіне ұласты. Николай ІІ тақтан өз еркімен бас тартуға мәжбүр болды. Ол тұтқындалып, Тобольскіге, Қазан төңкерісінен кейін Екатеринбургке жіберілді. Азамат соғысы жылдарында Кеңес өкіметінің қаулысы бойынша Николай ІІ және оның отбасы мүшелері Екатеринбург қаласында атылды.[1]
