Составить рассказ про посейдона! !
план рассказа:
1. раскрыть значение символики, которое есть у божества (предметы, атрибуты, и зооморфные черты, цвет, , орнаменты и обозначения и т. д.)
2. как представлено (трансформировалось) представление о божестве в современном мире, что осталось, что исчезло, как представлен образ божества в современной культуре (книги, музыка, кино, театр и т.д.)

Александр Герцен был русским философом. Он сильно критиковал монархизм, существовавший в России в то время и выступал против него. Герцен утверждал, что Россия должна быть социалистической страной, а достичь этот результат нужно с революции (т.е. восстаний) и ликвидации буржуазии.

Герцен часто был за рубежом и путешествовал по европейским странам, конечно большую часть времени он провел во Франции. В 1848 году там произошла революция, основной целью которой было получение гражданских свобод и прав. В это время также был тяжелый экономический кризис, из-за чего поднялись налоги. Это привело к революции и восстанию рабочих, но мятеж был очень жестоко подавлен властями, и это потрясло и рассердило Герцена. Он считал, что всему виновато монархическое устройство Франции, и с тех пор он и стал сторонником социализма - государственного устройства, где все люди равны, и нет людей, более привилегированных чем другие.

Некоторое время спустя Александр Герцен пришел к выводу, что исправить Европу невозможно. Все, что мешало ему, уже слишком плотно интегрировалось в европейский менталитет, и это не изменилось бы даже через век. По его мнению, потенциал стать социалистическим государством существовал только у России.

Абсолютна монархія в Німеччині, порівняно з іншими західноєвропейськими країнами, мала певні особливості. Полягали вони, передусім, у тому, що цей абсолютизм встановлювався на загальному тлі феодальної роздробленості, тож абсолютна монархія утвердилася не в масштабах усієї держави, а нарівні окремих князівств.
 Утвердження абсолютизму було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства та буржуазії, а проявом повного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів. Князівський абсолютизм був реакційним явищем. Якщо в Англії та Франції перехід до абсолютної монархії забезпечив створення централізованих держав, то в Німеччині княжий абсолютизм ще більше закріпив економічну й політичну роздробленість країни, гальмував її розвиток. Князі, фактично, перетворилися на незалежних правителів, звільнилися від військового обов'язку, зовсім не сплачували імператорові податків. Наймогутніші з них (курфюрсти) присвоїли собі право обирати імператора. Імператорська влада втратила значення єдиного загальнодержавного центру, перетворилася на почесне звання. Рейхстаг уже не мав свого колишнього значення. Імператорський суд став безсилим у боротьбі з територіальними князями.
Особливо яскраво абсолютизм князівської влади проявився в Пруссії та Австрії, що суттєво відрізнялися одна від одної. Пруссія, яка остаточно сформувалася у 1701 р., була онімечченою, централізованою державою, а її король - членом імперської колегії курфюрстів. Вищим органом державного управління була Таємна рада, що складалася з трьох самостійних департаментів: іноземних справ, юстиції та внутрішніх справ.