Багато фахівців переконані, що XIX століття є своєрідним перехідним станом до сучасності. Уже у 80-х рр. XIX ст. цивілізований християнський Захід протиставлявся відсталому Сходу. Якщо в першій половині XIX ст. колоніальна експансія засуджувалася громадськістю західних країн, то наприкінці століття більшість європейців пишалися своїми колоніальними володіннями. Вважалося, що «цивілізація йде на варварство». Проте колоніальна агресія в деяких випадках зіштовхнулася з рішучим опором азіатських та африканських народів.
Объяснение:
Високі викупні платежі, податковий тягар, який несли селяни (із загальної суми податків 94% складали ті, котрі стягувалися з селян), різко збільшили грошові потреби селян, що в свою чергу призводить до збільшення частини товарного продукту, який вироблявся в селянському господарстві, тобто до зростання товарності селянських господарств. У свою чергу цей процес прискорює інший — диференціацію останніх, поділ на заможні та злиденні селянські господарства. Серед зубожілих селян формується ринок робочої сили, який забезпечує не лише сільське господарство наймитами, але й промисловість вільнонайманими робітниками, що сприяє розширенню внутрішнього ринку. Не менш важливим наслідком диференціації, який впливає на місткість внутрішнього ринку, є також і формування верхньої верстви — так званих куркулів — господарство яких носить яскраво товарний характер, а самі вони стають стабільними споживачами сільськогосподарських машин, добрив, більш якісного насіння, елітної худоби тощо.
